Title and statement of responsibility area
Title proper
General material designation
Parallel title
Other title information
Title statements of responsibility
Title notes
Level of description
Reference code
Edition area
Edition statement
Edition statement of responsibility
Class of material specific details area
Statement of scale (cartographic)
Statement of projection (cartographic)
Statement of coordinates (cartographic)
Statement of scale (architectural)
Issuing jurisdiction and denomination (philatelic)
Dates of creation area
Date(s)
-
2022-04-29 (Creation)
Physical description area
Physical description
1 textual testimony
Publisher's series area
Title proper of publisher's series
Parallel titles of publisher's series
Other title information of publisher's series
Statement of responsibility relating to publisher's series
Numbering within publisher's series
Note on publisher's series
Archival description area
Custodial history
Scope and content
“Не могу принять, что Тани больше нет. По привычке записываю в блокнот интересности дня, чтоб при встрече обсудить с ней. Мы говорили про разное и часами, когда встречались у неё на кухне. Мы говорили про математику, про Нобелевских лауреатов, про возможности интеллекта, про силу девочек..... Я так её любила......
По привычке звоню ей на её номер, когда вижу что-то интересное. Проходя мимо окон её квартиры всегда подымаю голову и ищу в окне её. Не могу принять и осознать. Говорю ей: Таня, не уходи от меня полностью, я не смогу остаться собой без тебя. Будь со мной хоть иногда любым доступным тебе способом. И можете считать меня сумасшедшей, но она рядом,понятыми только мне знаками, цифрами, цветами. Скоро 40 дней, как её убил российский снайпер и я только надеюсь, что она и потом будет рядом со мной хоть иногда. Мне так тяжело без неё..... Что же он видел в своём сраном прицеле?.....
Он видел красоту и доброту, которую не мог осознать и поэтому принять. Он выстрелил и забрал мою подругу, без которой мой мир осиротел. Мы пришли с её мамой к ней домой, чтоб взять нужные вещи для похорон, ей было тяжело идти самой. Я боялась открытой двери, в которой она не встречает со своей искренней улыбкой. Мы открыли дверь, а на пороге квартиры в лучах солнца с окна коридора на полу лежало яркое перо.... Это и будет моя память о ней, хотя я и так никогда её не смогу забыть. Она написала мне записку во время окупации и оставила её в дверях моей квартиры, когда проходила мимо. Я пришла с приюта и нашла её-так радовалась..... Телефонной связи уже тогда не было. А через 2 недели её убили, именно по этой дороге, о которой она написала в записке. Все боевые действия записка была со мной. Таня любила шоколад, математику и цветы. Теперь мы встречаемся не на кухне её квартиры, а на кладбище. И я несу ей шоколад и цветы и считаю дни без неё. Как пережить это горе я не знаю. Господи, зачем ты её забрал?”
Notes area
Physical condition
Immediate source of acquisition
Arrangement
Language of material
- English
- Russian
- Ukrainian
Script of material
Location of originals
Availability of other formats
Translation:
“I can’t accept that Tanya is gone. Out of habit, I record the interesting things of the day in a notebook so that I can discuss them with her when we get together. We used to talk about different things for hours when we would get together in her kitchen. We talked about mathematics, about Nobel laureates, about the possibilities of intelligence, about the strength of girls... I loved her so much...
Out of habit, I dial her phone number when I see something interesting. Passing by the windows of her apartment, I always raise my head and look for her in the window. I can’t accept or understand [that she is gone]. I tell her: Tanya, don’t leave me entirely, I won’t be able to be myself without you. Be with me at least sometimes, in any way you can. And, call me crazy, but she is there. I sense it through signs, numbers, colors perceptible only to me.
It will soon be forty days since she was killed by a Russian sniper, and I only hope that she will still be with me at least occasionally. It’s so hard for me without her... What did he see in his fucking scope?...
He saw beauty and kindness, which he could not comprehend and therefore accept. He shot and took my friend, without whom my world has been orphaned.
Her mother and I went to her apartment to get the things needed for the funeral; it would have been too hard for her to go by herself. I dreaded opening the door, with [Tanya] not there to greet me with her sincere smile. We opened the door, and on the threshold of the apartment, in the rays of the sun from a corridor window, there lay on the floor a bright feather... This will be my memory of her, although [in any case] I would never be able to forget her.
During the occupation, she wrote me a note and left it at the door of my apartment when she passed by. I found it when I came back from the shelter, it made me so happy... There was no telephone connection even then. Two weeks later she was killed along this very road, about which she wrote in the note. All during the fighting, the note was with me. Tanya loved chocolate, math, and flowers. Now we get together, not in the kitchen of her apartment, but at the cemetery. And I bring her chocolates and flowers and count the days without her. I don’t know how to get over this grief. God, why did you take her?”
Maria, Bucha
Ukrainian translation:
“Не можу прийняти, що Тані більше нема. Звичкою записую в блокнот цікавинки дня, щоб при зустрічі обговорити з нею. Ми говорили про різне й годинами, коли зустрічалися в неї на кухні. Ми говорили про математику, про Нобелівських лауреатів, про можливості інтелекту, про силу дівчаток... Я так її любила... За звичкою дзвоню їй на її номер, коли бачу щось цікаве. Проходячи повз вікна її квартири, завжди піднімаю голову й шукаю у вікні її. Не можу прийняти й усвідомити. Кажу їй: "Таню, не йди від мене повністю, я не зможу залишитися собою без тебе. Будь зі мною хоч іноді в будь-який доступний для тебе спосіб. І можете вважати мене божевільною, але вона поруч, зрозумілими тільки мені знаками, цифрами, квітами. Скоро 40 днів, як її вбив російський снайпер, і я тільки сподіваюся, що вона й потім буде поруч зі мною хоч іноді. Мені так важко без неї... Що ж він бачив у своєму сраному прицілі?.. Він бачив красу й доброту, яку не міг усвідомити й тому прийняти. Він вистрілив і забрав мою подругу, без якої мій світ осиротів. Ми прийшли з її мамою до неї додому, щоб узяти потрібні речі для похорону, їй було важко йти самій. Я боялася відчинених дверей, у яких вона не зустрічає зі своєю щирою усмішкою. Ми відчинили двері, а на порозі квартири в променях сонця з вікна коридору на підлозі лежало яскраве перо. Це й буде моя пам'ять про неї, хоча я й так ніколи її не зможу забути. Вона написала мені записку під час окупації й залишила її у дверях моєї квартири, коли проходила повз. Я прийшла з притулку і знайшла її, так раділа... Телефонного зв'язку вже тоді не було. А через 2 тижні її вбили, саме цією дорогою, про яку вона написала в записці. Усі бойові дії записка була зі мною. Таня любила шоколад, математику й квіти. Тепер ми зустрічаємося не на кухні її квартири, а на цвинтарі. І я несу їй шоколад і квіти й рахую дні без неї. Як пережити це лихо, я не знаю. Господи, навіщо ти її забрав?”
Переклад з російської
Restrictions on access
Terms governing use, reproduction, and publication
Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/
Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk