File - Оксана, Київська область, 74-10-08

• English
• Ukrainian

English translation (unedited):

"I have a friend, Masha, and her house in Irpin was completely destroyed by missiles. She publishes a photo of the broken house, and next to it in the feed she posts photos of beautiful bouquets on a sun-drenched dining table, coffee that you can smell even on a photo, and golden croissants. Photos of her in beautiful hats with flowers. Photos of her happy baby safe. Her captions are very poignant and full of pain, but the photos are as beautiful as two months ago, in her cosy apartment in Irpin. Masha is an artist, the Russians were able to tear down her house, where every corner was full of love, but could not deprive her of the ability to see the beautiful. I have a friend, Svitlana. She packed her bags and took her children abroad, was able to find an apartment, find a school for her children and set up decent conditions in general. Alone in a foreign country, with two children, Svitlana gives free consultations to Ukrainian women abroad, and says that her mission is for us to keep our heads high and not to feel like victims. She reminds women how much strength we really have, despite everything. When she publishes a photo of herself safely drinking coffee in a European city or swimming with her children in the ocean, I think that Russians can make us pack up our belongings, but they can't deprive us of the ability to build a dignified and prosperous life, even if we have to start from scratch in a new country with two children in tow. On Instagram, I follow a well-known blogger. Since the beginning of the full-scale invasion, she has been blogging in Ukrainian, and recently returned to Kyiv, is working on a patriotic collection of clothes, donates to the Armed Forces, and uses red lipstick. She sincerely rejoices and enjoys every day in spring Kyiv. Her blog is full of fashion, because she knows how to do it even in a city that is regularly shelled by rockets. In our bomb shelters Wi-Fi was set up, coffee machines were installed, children can watch cartoons, artists give performances. Russians can drive us into bomb shelters, but they can do nothing with our ability to build a dignified life wherever we are. During terrible tragedies, it is important to tell the stories of those who suffered and died, as well as those who were able to survive and live. The Russians came to take our lives literally and figuratively. And every day, when you can celebrate your life no matter what, you win."

Oksana, Kyiv region

Edited Ukrainian text:

"У мене є приятелька Маша, в Ірпені її будинок повністю розбомбили. Вона постить фото розбитого дому, а зовсім поруч у стрічці виставляє фото красивих букетів на залитому сонцем обідньому столі, кави, яка здається пахне навіть на її фото, і золотистих круасанів. Фото себе в красивих капелюшках з квітами. Фото своєї щасливої дитини в безпеці.
Її тексти дуже щемкі й сповнені болю, але її фото такі ж красиві, як і два місяці тому, у її затишній квартирі в Ірпені. Маша – художниця, русскі змогли розбомбити її дім, де кожен куточок був сповнений любов'ю, але не змогли позбавити її вміння бачити прекрасне.

У мене є подруга Світлана. Вона спакувала валізи й забрала своїх дітей за кордон, вона змогла знайти квартиру, влаштувати дітей в школу й загалом організувати гідні умови. Одна в чужій країні, з двома дітьми. Світлана робить безкоштовні консультації для українок за кордоном, каже, що її місія – зробити так, щоб ми завжди тримали голову високо й не почувалися жертвами, вона нагадує жінкам, скільки в нас насправді є сили. Попри все. Коли вона постить фото, як вона благополучно п'є каву в європейському місті чи купається з дітьми в океані, я думаю, що росіяни можуть змусити нас пакувати речі, але вони не можуть відібрати в нас уміння організувати собі достойне і благополучне життя, навіть якщо доводится починати все з нуля в новій країні з двома дітьми на руках.

В інстаграмі я підписана на одну відому блогерку. З початку повномаштабного вторгнення вона перейшла в блозі на українську, а недавно повернулась в Київ, шиє патріотичну колекцію, донейтить на ЗСУ й фарбує губи червоним. Вона щиро радіє й насолоджується кожним днем у весняному Києві. В її блозі багато фешну, бо вона вміє це робити, навіть у місті, яке регулярно обстрілюється ракетами.

У наших бомбосховищах провели вай-фай, поставили кавові машини, крутять дітям мультики й дають концерти. Бо русскі можуть загнати нас у бомбосховища. Але вони нічого не можуть зробити з нашим умінням організувати собі гідне життя, де б ми не були. Під час страшних трагедій важливо розповідати історії і тих хто постраждав, загинув, так і тих хто зміг вижити й жити. Русскі прийшли позбавити нас життя, у прямому і переносному значенні цього слова. І щодня, коли ви попри все можете святкувати своє життя, ви перемагаєте."

Оксана, Київська область
27.04.2022

Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/

Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk