File - Ірина, Ірпінь, 20-10-01

Title and statement of responsibility area

Title proper

Ірина, Ірпінь, 20-10-01

General material designation

    Parallel title

    Other title information

    Title statements of responsibility

    Title notes

    Level of description

    File

    Reference code

    Edition area

    Edition statement

    Edition statement of responsibility

    Class of material specific details area

    Statement of scale (cartographic)

    Statement of projection (cartographic)

    Statement of coordinates (cartographic)

    Statement of scale (architectural)

    Issuing jurisdiction and denomination (philatelic)

    Dates of creation area

    Date(s)

    • 2022-03-13 (Creation)

    Physical description area

    Physical description

    • 1 textual testimony
    • 4 images

    Publisher's series area

    Title proper of publisher's series

    Parallel titles of publisher's series

    Other title information of publisher's series

    Statement of responsibility relating to publisher's series

    Numbering within publisher's series

    Note on publisher's series

    Archival description area

    Custodial history

    Scope and content

    "Добрий день! Ми з України і ми з Ірпеня! Такими нас крайній раз бачив мій чоловік і тато, коли відправляв у безпечне місце. Крізь сльози я дивилась на коханого і рідну країну - Україну. І таким був крайній малюнок дітей на нашій землі. Останні два з половиною роки ми з родиною і моєю мамою проживали в Ірпені, у власній квартирі, яку змогли придбати завдяки тому, що моя мама продала житло на Волині і це стало суттєвим внеском. Вона переїхала до нас, ми зробили ремонт і щасливо проживали разом. У перший день війни, коли росія підло напала на Україну, і ми сиділи у підвалі, я просила пробачення у мами за те, що підштовхнула її до цього кроку. За те, що не знаю, чи буде у нас ще власне житло, але обіцяла, що все буде добре. Перед спуском у підвал, у мене текли сльози, коли я вкладала дітям в усі наявні кишені бірки з іменами і прізвищем та контактами батьків. Колись, я їх замовила, щоб у садочку не плутали одіяла та наші речі, а тепер розпихувала по кишеням, щоб якщо з нами щось трапиться, то щоб вони завжди пам’ятали хто вони і їхні батьки. На щастя ми виїхали наступного дня на Волинь, бо моє серце розривалось і кричало, вивозь дітей та маму. Давід від стресу півтори доби ригав, поки я не зробила йому укол. Діти були як миші. Добу ми переночували у родичів, а далі нам надала будинок моя подруга, яка прийняла мою родину і ще кілька наших сімей. Ксю, ти та твоя родина і знайомі - святі люди! Але я й далі залишалась в повному оціпенінні, не почувалась у безпеці. Мені весь час писала та телефонувала польська подруга з якою ми востаннє бачились 9 років тому, щоб ми їхали до неї і ми поїхали. На жаль, моя мама відмовилась їхати далі і залишилась у сестри... А я розуміла, що ніколи не пробачу собі, що не вивезла дітей далі, якщо щось трапиться, маючи таку можливість. Переступивши кордон я відчула шалену підтримку, в усьому світі не вистачить слів вдячності для поляків. Я безмежно вдячна полякам та польській землі за допомогу кожному українцю. Ми відчуваємо ваше тепло, ви розділяєте наш біль і намагаєтесь в усьому допомагати! Подумки тисну кожну простягнуту руку до українців. А ще, знаєте, тепер увесь світ знає не тільки Україну, а й наші героїчні міста: Харків, Ахтирка, Мелітополь, Маріуполь, Бердянськ, Херсон, Гостомель, Ірпінь, Буча, Чернігів, Запоріжжя та інші... Коли я дивлюсь відео з мітингів з українськими прапорами з окупованих міст, я розумію, яка ж ми велична нація! Відчуваю величезний біль за все що коять ці під....и і гордість за українців! І я молю Бога, щоб про ці й усі інші міста світ дізнавався не через призму війни, а вже через мир та процвітання. Мабуть, раніше я би писала Господи, допоможи нам! А тепер напишу, дорогі ЗАХИСНИКИ, наші ЗСУ, пане ПРЕЗИДЕНТЕ, МЕРИ та голови громад, ТРО, волентери, кожен хто боронить Україну, ви найвідважніші та найсильніші у світі, врятуйте нашу країну від цих зловонних орків! Ми віримо у вас! Господи, а ти, будь ласка, допоможи нашим хлопцям та дівчатам! Я і мільйони українців хочуть повернутись після нашої перемоги додому, щоб відмити та відчистити її від російської погані, відбудовувати країну та разом будувати наше світле майбутнє. Слава Україні!!!"

    Ірина, Ірпінь

    Notes area

    Physical condition

    Immediate source of acquisition

    Arrangement

    Language of material

    • English
    • Ukrainian

    Script of material

      Location of originals

      Availability of other formats

      English translation (unedited):

      "Hello! We are from Ukraine, from Irpin!

      The last time I saw my husband was when he saw us off to safety.

      For the last two and a half years, my mother has lived with me and my family in our own apartment in Irpin. We were able to buy it because my mother sold her house in Volyn and was able to make a significant contribution to the cost. She moved in with us, we did the place up and all lived happily together.

      On the first day of the war, when Russia launched its cowardly attack on Ukraine and we were all sitting in the basement, I apologized to my mother for persuading her to take this step. Because now I don’t know if we’ll still have our own apartment, but I promised her that everything will be fine. I cried before I went down to the basement as I was putting tags with our names as parents and our contact details in my children’s pockets. I told them to make sure that our things didn’t get mixed up with those of the other kids in the kindergarten.

      Fortunately, we left for Volyn the next day. David vomited for a day and a half until I gave him a jab. The children were quiet as mice. We stayed with relatives for a day, and then a friend accepted my family and several other families into her house."

      Iryna, Irpin


      Edited Ukrainian text:

      "Добрий день! Ми з України, з Ірпеня!

      Такими нас востаннє бачив мій чоловік, коли відправляв у безпечне місце.

      Останні два з половиною роки ми з родиною і моєю мамою проживали в Ірпені, у власній квартирі, яку змогли придбати завдяки тому, що моя мама продала житло на Волині, і це стало суттєвим внеском. Вона переїхала до нас, ми зробили ремонт і щасливо проживали разом.

      У перший день війни, коли росія підло напала на Україну і ми сиділи у підвалі, я просила пробачення у мами за те, що підштовхнула її до цього кроку. За те, що не знаю, чи буде у нас ще власне житло, але обіцяла, що все буде добре. Перед спуском у підвал у мене текли сльози, коли я вкладала дітям у кишені бірки з іменами та контактами батьків. Колись я їх замовила, щоб у садочку не плутали наші речі.

      На щастя, ми виїхали наступного дня на Волинь. Давід від стресу півтори доби блював, поки я не зробила йому укол. Діти були як миші. Добу ми перебули в родичів, а далі нам надала будинок подруга, яка прийняла мою родину і ще кілька наших сімей."

      Ірина, Ірпінь

      Restrictions on access

      Terms governing use, reproduction, and publication

      Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/

      Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk

      Finding aids

      Associated materials

      Related materials

      Accruals

      Alternative identifier(s)

      Standard number

      Standard number

      UF2022-014-054

      Access points

      Subject access points

      Place access points

      Name access points

      Genre access points

      Control area

      Description record identifier

      Institution identifier

      Rules or conventions

      Status

      Level of detail

      Dates of creation, revision and deletion

      Language of description

        Script of description

          Sources

          Accession area