Title and statement of responsibility area
Title proper
General material designation
Parallel title
Other title information
Title statements of responsibility
Title notes
Level of description
Reference code
Edition area
Edition statement
Edition statement of responsibility
Class of material specific details area
Statement of scale (cartographic)
Statement of projection (cartographic)
Statement of coordinates (cartographic)
Statement of scale (architectural)
Issuing jurisdiction and denomination (philatelic)
Dates of creation area
Date(s)
-
2022-09-29 (Creation)
Physical description area
Physical description
1 textual testimony
Publisher's series area
Title proper of publisher's series
Parallel titles of publisher's series
Other title information of publisher's series
Statement of responsibility relating to publisher's series
Numbering within publisher's series
Note on publisher's series
Archival description area
Custodial history
Scope and content
"Історія одного фото.
Цього хлопця в рефрижераторі в Бучі поряд з тілами побачили, мабуть, навіть у найвіддаленіших від України куточках світу.
Його звати Ігор, йому 24 роки і, виявилось, що ми колись багато років жили на сусідніх вулицях. Він один з тих добровольців, що поїхали після деокупації Бучі збирати тіла вбитих росіянами містян. Два тижні він збирав і перевозив приблизно по 20 тіл щоденно. В той день, коли було зроблено це відоме фото, він з іншими волонтерами перевантажив близько 60 тіл, в респіраторі, в костюмі, серед страшного запаху. Тут, каже, просто дихав свіжим повітрям після важкої роботи.
На початку повномасштабної він спершу патрулював з товаришами, потім, вже під час окупації розвозив ліки і їжу через блокпости росіянців. Ховав місцевих, кораючи їм ями під дулами російських автоматів. Не фігурально - в прямому сенсі слова.
Зараз він займається ексгумаціями - відкопує вбитих і закатованих росіянами по Бучанському та Бородянському районах. Безкоштовно. А потім відвозить їх до моргу. За свої гроші. Бо йому не все одно.
Ігор каже, що дуже не любить, коли його героїзують. Але я не можу з ним погодитись. Бо те, що він розвозив їжу в окупації, ризикуючи бути розстріляним чи потрапити під арт-обстріл, і те, як він допомагав і допомагає мертвим, заслуговує на найглибшу подяку від живих.
А ще Ігор каже, що готовий їхати на передову-у звільнений Сєвєр чи Марік і допомагати там загиблим бути знайденими, опізнаними і гідно похованими.
Ми зробили про цього чудового хлопця мінідок. Завтра - в Єдиному Марафоні. І не кажіть, що не попереджала"
Євгенія, Буча, 13 вересня 2022
Notes area
Physical condition
Immediate source of acquisition
Arrangement
Language of material
- Ukrainian
- English
Script of material
Location of originals
Availability of other formats
Translation:
"The story of a photograph.
This boy in the Bucha refrigeration unit next to all the bodies has probably been seen in the most distant corners of the world, far from Ukraine.
His name is Ihor, he’s 24 and it turns out that we once lived on neighboring streets for many years. He’s one of those volunteers who went to Bucha after it was de-occupied to collect the bodies of locals killed by the russians. For two weeks, he collected and transported around 20 bodies a day. The day this famous photo was taken, he moved some 60 bodies with other volunteers, wearing a respirator, a HAZMAT suit, in the middle of that most awful stench. Here, he says, he was simply breathing some fresh air after the hard work.
When the full-scale war broke out, he first patrolled with his friends and then, during the occupation, he began to deliver medications and food through russian checkpoints. He hid locals, making foxholes for them right under the barrels of russian machineguns. Not metaphorically—literally.
Now, Ihor is involved in the exhumations: digging up those executed and tortured to death by the russians in Bucha and Borodianka Counties. For free. He then transports them to the morgue at his own cost—because it matters to him.
Ihor says he really hates it when someone tries to make a hero of him. But I can’t agree with him. The fact that he delivered food under the occupation, risking being shot himself or falling under enemy fire, and the way he helped and continues to help the dead, deserves the deepest gratitude from the living.
Ihor also says he’s ready to go to the front to free Severodonetsk or Mariupol and help the dead to be found there, identified and given a proper burial.
We did a mini-documentary about this wonderful guy. Tomorrow it’s on the Only Marathon. And don’t say that I didn’t warn you. :D"
Yevhenia, Bucha, September 13, 2022
Translator and editor: Lidia Wolanskyi
Restrictions on access
Terms governing use, reproduction, and publication
Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/
Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk