Mykhailo Bilas was a prominent Ukrainian artist, weaver, and an important person in the history of Ukrainian art overall. He had three art degrees: in theatre and choreography, vocal, and fine art. He was born in Ukraine then under Poland. When he was 15, the territory where he lived was occupied by Germans, and later by Soviets. Bilas lived most of his life in the Soviet Union.

In 1992, the Mykhailo Bilas museum was opened in Truskavets'. In 1995, he became recognized as the People's Artist of Ukraine. Bilas died in Truskavets' in 2016.

He had deep interest in the world cultures - music, cinema, fashion. Aside from his achievements as an artist, he was also a talented designer. According to Dmytro Pavlychko, Bilas was great in transforming the folk art energy into new forms, new artistic artifacts, those that every person would like to have at home.

Михайло Білас (1924 - 2016), видатний український художник, майстр ткацтва, дуже важлива фігура для історії українського мистецтва, нетипова і парадоксальна - народний художник з трьома мистецькими освітами - театрально-хореографічною, вокальною і художньою. В житті і творчості Біласа, як в гобелені, переплелися головні сюжети культурного і політичного життя України ХХ століття.

Білас народився в Україні, окупованій Польщею, а коли йому виповнилося 15 років він пережив страшну німецьку окупацію і потім ще страшнішу радянську. Більшу частину життя Біласу довелося прожити у Радянському Союзі. Білас так написав про своє життя в радянській Україні в листі Любі і Мирославу Куцам 26.11.1989 року:

“…що ми можемо бачити тут, будучи стільки років відірваними від цивілізації і культурного світу за сталевою стіною застою, яка знищувала все добре, гарне і розумне. Яка навчала нас до замкнення всіх почуттів, навчила мовчати і боятися власного погляду. Це не жарт і Вам цього не зрозуміти ніколи!”

В 1991 році Україна здобула незалежність. В 1992 році відкрився музей Михайла Біласа в Трускавці, в 1995 році йому було присвоєне почесне звання Народного художника України.

Помер і похований Білас у Трускавці в 2016 році.

Художник з великим світоглядом, який завжди цікавився сучасною світовою культурою – музикою, кіно, модою. Його внесок в українську культуру не обмежується ткацтвом, масштаб його творчості ширший, бо він ще талановитий експозиціонер, який не боявся простору, модельєр.

Як сказав видатний український поет Дмитро Павличко, М. Білас є, власне, великим трансформатором народної мистецької енергії в нові форми, нові художні предмети, причому в такі саме, які хочеться мати кожній людині дома.

Автор тексту: Ірина Воробйова

З листа Біласа Куцям від 8 березня 1994 року:

“Чомусь не вміють показати цей чарівний світ Михайла Біласа, так само як не вміють написати моєї біографії, не можуть збагнути мойого “я”, того загадкового світу меланхолії, яку я проніс через все життя від малої дитини, того чогось незбагненного і загадкового, якого я сам не розумію, хіба зараз, коли задумуюся над собою і пройденим шляхом життя, я бачу, як нелегко мені було естетично, інтелектуально, якого другі не розуміли. Розуміла одинова моя Мама - інтуїтивно, підсвідомо - пестила, носила на руках вже досить великого, колисала і співала колискову, яку я запамʼятав донині і яку співають сестри Байки. Мій загадковий, ніжний, меланхолійний мікро світ важко комусь збагнути, бо це все в мені, це є я - неподібний ні до чого. Мені з тим і легко, і важко. Легко, коли я сам з собою, і важко, коли я в оточенні прозаїчних людей, обставин, коли мушу грати ролю власне тих людей і скривати моє “я”. І в мене все подвійне - то я веселий, то сумний. Немає “золотої середини”, бо дав мені Бог те, чого інші не мають і не додумуються.”

Колискова "Поперушко" в виконанні сестер Байко: https://www.youtube.com/watch?v=N1HbKrxMh8M

“Мої твори оперті на українських народних традиціях, піснях, танцях, музиці, фольклорі. Все це я вивчив, запамʼятав, полюбив, зарисував і не знаю, чи за своє скромне життя зможу це все показати у своїх творах (а шкода!)”