Zone du titre et de la mention de responsabilité
Titre propre
Dénomination générale des documents
Titre parallèle
Compléments du titre
Mentions de responsabilité du titre
Notes du titre
Niveau de description
Cote
Zone de l'édition
Mention d'édition
Mentions de responsabilité relatives à l'édition
Zone des précisions relatives à la catégorie de documents
Mention d'échelle (cartographique)
Mention de projection (cartographique)
Mention des coordonnées (cartographiques)
Mention d'échelle (architecturale)
Juridiction responsable et dénomination (philatélique)
Zone des dates de production
Date(s)
-
2022-02-24 (Production)
Zone de description matérielle
Description matérielle
- 1 textual testimony
- 1 image
Zone de la collection
Titre propre de la collection
Titres parallèles de la collection
Compléments du titre de la collection
Mention de responsabilité relative à la collection
Numérotation à l'intérieur de la collection
Note sur la collection
Zone de la description archivistique
Historique de la conservation
Portée et contenu
"Мій інтерес до політики проявляється хвилями. Як тільки щось серйозне відбуваються у світі чи в Україні, я переходжу у режим щогодинного читання новин. Так сталось і з останніми «навчаннями» армії північних сусідів на нашому кордоні. Я ретельно слідкував за тим, що відбувалось. Коли на московії виставили ультиматум до НАТО, потім вирішили визнати донбаські республіки, я зрозумів до чого все йде. У промові путіна про декомунізацію України я остаточно відчув його настрій. Перед сном 23го лютого я прочитав, що у Криму евакуювали нічну зміну підприємства, яке знаходиться біля Херсонської області. Прокинувся я від двох вибухів у Києві в районі 5ї ранку 24го лютого. Я вже переживав це у 2014му, коли жив у Луганську. Деякий час мені здавалось, що цими вибухами мене вже не налякаєш. Але за трохи менше ніж 8 років я забув це відчуття. Мене почало трясти, немов я змерз. Мільйони думок летіли в голові. Не відкриваючи сайтів з новинами, я вже все розумів. Мені знадобилось десь 20хв, щоб прийти в себе. Ми зателефонували родичам, щоб мати план на випадок, якщо не буде мобільного зв’язку. Протягом дня ми 5 разів змінювали позицію до того, чи безпечніше залишатись у Києві, чи їхати на Захід України. Ближче до вечора ми все ж зібрались з думками і вирішити тимчасово виїхати на Волинь. У мене сину 7 місяців і я розумів, що у Києві для нас занадто високі ризики залишитись без води, електрики чи необхідних для дитини ліків. Вже вдруге у житті я їду з улюбленого міста з одним рюкзаком з речима і без жодного плану."
Сергій, Київ
Zone des notes
État de conservation
Source immédiate d'acquisition
Classement
Langue des documents
- anglais
- ukrainien
Écriture des documents
Localisation des originaux
Disponibilité d'autres formats
English translation (unedited):
"When Moscow issued an ultimatum to NATO and then decided to recognize the Donbas republics, I understood what everything was leding to. In Putin’s speech on the decommunization of Ukraine, I finally felt his mood.
Before going to bed on February 23, I read that a night shift of an enterprise located near the Kherson region was evacuated in Crimea. I woke up from two explosions in Kyiv around 5 am on February 24.
I had already experienced this in 2014, when I lived in Luhansk. For a while, it seemed to me that these explosions no longer frightened me. But in less than 8 years I forgot that feeling. I began to shake as if I were cold. Millions of thoughts flew into my head.
Without opening any news sites, I already understood everything. It took me about 20 minutes to come to my senses. We called our relatives to make a plan in case there is no cellular connection.
During the day we changed our minds 5 times on whether it is safer to stay in Kyiv or go to the West of Ukraine. Towards the evening we managed to gather our thoughts and decided to temporarily go to Volyn. My son is 7 months old, and I understand that in Kyiv, the risks of running out of water, electricity, or medicine necessary for the child are too high for us.
For the second time in my life, I am leaving my favorite city with one backpack and no plan."
Serhii, Kyiv, native of Luhansk
Edited Ukrainian text:
"Коли на московії виставили ультиматум до НАТО, потім вирішили визнати донбаські республіки, я зрозумів, до чого все йде. У промові путіна про декомунізацію України я остаточно відчув його настрій.
Перед сном 23-го лютого я прочитав, що в Криму евакуювали нічну зміну підприємства, яке розташоване біля Херсонської області. Прокинувся я від двох вибухів у Києві в районі 5-ї ранку 24-го лютого.
Я вже переживав це в 2014-му, коли жив у Луганську. Деякий час мені здавалось, що цими вибухами мене вже не налякаєш. Але за трохи менше, ніж 8 років я забув це відчуття. Мене почало трясти, немов я змерз. Мільйони думок летіли в голові. Не відкриваючи сайтів з новинами, я вже все зрозумів. Мені знадобилось десь хвилин 20, щоб прийти до тями.
Ми зателефонували родичам, щоб мати план на випадок, якщо не буде мобільного зв’язку. Протягом дня ми 5 разів змінювали позицію про те, чи безпечніше залишатись у Києві, чи їхати на захід України. Ближче до вечора ми все ж зібралися з думками і вирішити тимчасово виїхати на Волинь.
Моєму сину 7 місяців, і я розумів, що у Києві для нас занадто високі ризики залишитись без води, електрики чи необхідних для дитини ліків.
Уже вдруге в житті я їду з улюбленого міста з одним рюкзаком із речами і без жодного плану."
Сергій, Київ, родом з Луганська
Restrictions d'accès
Délais d'utilisation, de reproduction et de publication
Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/
Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk