The File consists of one printed illustration.
The File includes one printed illustration.
The File consists of one printed illustration.
Part 1: Born on June 29, 1895 in a village of Iamnytsi near Stanislaviv; Greek-Catholic faith; came to Canada in 1912; Kin’ (???Keen???) the politician; Samostiinyky and Ukrainian Orthodox church, ideology of SUS; UNO; Mr. Kosar as ‘Ukrainian Napoleon’; Pavliuchenko; Samostiinyky and Arsenych; Svystun; Bachyns’kyi; Petro Savchuk (???); Stechyshyn; Dr. Kysylevsky (???); Father Samchuk; the name of “Samostiinyky”; Robertson & Sculton (???); Het’mantsi & Samostiinyky; Paterson (???); Burianyk writing a letter to Simmons (??); Saskatoon legion & Saskatchewan Security Corp, in which Burianyk was a Constable; Father Kushnir; Stechyshyn; Father Olenchuk (??).
Part 2: Creating the CUC; Labai; Myroslav Stechyshyn (??); Mykhailo Stechyshyn; Father Udyn (???); Dr. Yatskiv (???); Vasylyshyn; Osyp Nazaruk (???); Mr. Chaika; DPs; CUC; Savchuk (???), Kushnir; Congresses of CUC in the 1940s; Simpson as loyal to the Orthodox SUS; molodshyi SUM & starshyi SUM; women’s section of SUM.
Part 3: SUS support for the UNR;
Burianyk’s wife was from the family of Zaleshchuk, she converted into Orthodoxy; a fight between Budka & Svystun.
The collection consists of the audio recordings of proverbs recorded by Jason Golinowski with Andriy Nahachewsky for the Zabava program on the 840 CFCW.
UntitledThe collection consists of personal documents, immigration documents, photographs, audio and video recordings about a life of Nick and Stephani (nee Hretciuk) Gaudun and John Lakusta and his family.
Untitled
"«Якби тяжко мені не було, але підтримую вибір свого героя!», -історія українських патріотів з Італії
Украінська сім’я уже шостий рік живе у одному із містечок Італії. Тут вони облаштували свій побут, знайшли роботу, школу та друзів.
24 лютого, коли Мар’яна сказала Максимові, що на їхній Батьківщині Росія почала повномасштабну війну, він не задумуючись відповів, що повинен бути там. Рідним пояснив - по-іншому не може, адже це його земля, дім та родичі…
« Війна закінчиться і я приїду в Україну, знайомі запитають, де ж я був, коли вони воювали?! Що ж я відповім, що переховувався у мирній Італії?!, -пояснив дружині Максим.
Мар’яна розуміла, що її благання та сльози тільки погіршать ситуацію, їй потрібно турбуватися про сина та підтримувати дух свого героя.
Того дня їм до будинку привезли меблі, розгружаючи іх, подружжя спілкувалося з сусідами, котрі не до кінця розуміли (як пізніше виявилося не вони одні) чому Максим хоче воювати. Мар’яна розповідає, були і такі, що пізно ввечері (хоча до цього тільки вітались) принесли конверт з грошима…
Добирання до України виявилося ще тим квестом, адже автобуси, які до цього регулярно курсували з містечка уже не їздили. Тому Максим разом з товаришем відправилися до польського кордону, де в чергах чоловік на власні очі побачив реалії «вимушеної втечі» наших жінок та дітей, кілометрові черги, чекання в яких супроводжувалося без води та їжі. Останні запаси продуктів чоловік віддав своїм землякам. Звідти хлопці автостопом добирались до Львова ( друг там і залишився), а Макс - поїхав далі. У військкоматі йому дали добу на збори, адже чоловік раніше служив у армії, тому був неабияк затребуваний. Пізніше Мар’яна разом із українськими родичами обмундировувала свого разом з побратимами, Зараз Макс у епіцентрі війни, на зв’язок виходить по мірі можливості. Мар’яна тим часом старається себе максимально чимось зайняти: ходить на роботу, виховує сина та активно допомагає своїм землякам. Для реалізації останнього - знайшла однодумців: через Інтернет, в церкві ( куди іі запросили розповісти історію про свого патріота) та серед друзів. Багато незнайомців зносили ліки, продукти, одяг, памперси та дитяче харчування просто жінці під двері будинку, де вона це все сортувала. Опісля українські чоловіки забирали цю гумунітарну допомогу і везли у великі міста, звідти фурами доправляли на Україну. Також Мар’яна старається допомогти біженцям, зокрема у пошуках житла. На рідній землі у іі будинку зараз живе сім’я киян.
«Я хвилююся за свого найріднішого героя, але розумію, що це його свідомий вибір, який зроблений на користь нашоі сім’ї та української держави. Ми з сином дуже сильно його любимо, молимося за нього та всіх військових і чекаємо нашої перемоги та такої теплої зустрічі… Мого патріота зустрічатимемо вдома обіймами та курочкою з духовки. Потім ми всі троє повернемося додому, щоб відбудовувати нашу країну і я обов’язково народжу Максові донечку», - ділиться Мар’яна.
Далі буде…
Р.S. Це перша мною написана історія нашої української війни і наших патріотів, котрі кожен по своєму наближає перемогу!
Слава Україні."
Ірина, Івано-Франківська область, зі слів Мар’яни й Макса
