File - Софія, 203-13-08

• English
• Ukrainian

English translation (unedited):
"What are we going to do after this?
I will come to my village, and I will draw stars. I promised myself to create many stars this year, so everyone can carol. So everyone knows about Christmas, the Green holidays, Good Friday, symbols of painted Easter eggs, about the happiness of celebrating the apostles' Paul and Peter Day. I will also tell you about the Apple Feast of Savior. About a “tomb” candle, which my grandma lit when it thundered outside. I will tell stories of our caroling with a star around the village, about the nativity scene, about ripple ornaments on embroidered shirts. I will tell you about them right now. We call ripples, the folds sewed together on the shirt. Traditionally, the more ripples a girl’s shirt had, the richer she was because she needed a big piece of fabric to sew it.
I will tell you many things, if only we forget about Russia. So that we could rip out this cancerous tumor, which has been destroying us for centuries, forever. We will never forgive, and we will forget it (Russia) forever. The price is too big to live as “neighbors”.
I was reading the History of Ukraine yesterday. Not as a schoolbook, because at school it appeared to be a collection of legends, written so long ago that they did not seem to be the Truth. Holodomor, wars, exiles, tortures, thefts, killings… The same story repeated itself for centuries. As soon as Moscow appeared on the world map, it started doing everything for us to cease to exist.
But! Imagine the Ukrainian language, songs, traditions, Aeneid, Taras Shevchenko’s shrines (his portraits in traditional embroidered towels), Christmas stars still exist after the destruction of Cossack Hetmanate, Holodomor, the Ems Ukase, Valuev directive, and Executed Renaissance. It all exists, as we are! Because no one can destroy us, even the devil I don't believe in.
We will carol altogether! I promise."
💻 📸 Sofiia --

Edited Ukrainian test:
"Що ми будемо робити після?
Я приїду в село і буду малювати зірки. Я собі пообіцяла зробити їх цього року багато, щоб усі колядували. Аби всі знали про Різдво, про Зелені свята, про Страсну п’ятницю, про символи писанок, про те, як радісно буває святкувати Петра і Павла. Про Яблуневого Спаса вам теж розкажу. Про свічку «ґробніцу», яку баба запалювала, коли гриміло. Про те, як ми ходили зі звіздою по селу колядувати, про вертеп, про орнаменти на брижах і про брижі. Про них розкажу зараз — це зшиті складочки на сорочці. Колись вважалося, чим більше тих складочок, тим дівчина багатша, бо сорочку пошила з великого куска тканини.
Я вам розповім багато, тільки б ми усі забули про росію. Щоб ми назавжди вирвали ту ракову клітину, яка століттями хотіла нас знищити. Ми не пробачимо ніколи й забудемо її назавжди. Надто велика ціна, щоб жити як «сусіди».
Вчора читала історію України, але не як підручник. Бо у школі здавалось, що це були легенди, написані так давно, ніби й не правда. Голодомор, війни, заслання, катування, крадіжки, вбивства... Завжди та сама історія впродовж століть. Тільки-но на карті світу з’явилась москва, як тут же почала робити все, щоб нас не існувало.
Але! Ви уявіть собі, що й досі, після ліквідації Гетьманщини, голодомору, Емського указу, Валуєвського циркуляру, Розстріляного Відродження маємо українську мову, пісні, традиції, “Енеїду”, портрети Шевченка під рушниками, різдвяну звІзду... Це все є, як і ми! Бо ніхто нас не знищить, навіть сам диявол, в якого я не вірю.
Ми будемо колядувати всі, я вам обіцяю!"
💻 📸Софія --

Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/
Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk