File - Олена, Гостомель, 245-10-04

• English
• Russian
• Ukrainian

English translation (unedited):

“Good evening! We are from Ukraine!
Finally I am ready to tell the story of what happened to us as we had lived fifteen days under occupation near Hostomel and how we survived.
We survived this hell and now, when Hostomel, Irpin and Bucha had been liberated on April 2, I have found it in me to talk about it. I can hardly express in words what I had survived but I will try, as first of all I need to do this for myself, and I can no longer carry it all inside. I need no sympathy or pity as my story is not the scariest one; I simply want this story to stay here for everyone to read, and so I could never forget and never forgive! Let Facebook remind me about it every year.
And no, there will be no terrible pictures as there is enough of that already without my help.
On February 24 at 5:25 AM I got an unexpected call from my very own brother Andrei in Odesa: "The war has started! They are bombing cities! Quick, get ready and go to Mom's dacha, away from the city. Do not come to Odesa as it is being bombed too!" I lived with my son Ivan in Hostomel, and 7 kilometers away from our apartment there was a dacha [community] "Ozera 15," where my mom lived.
The Antonov military airport is located in Hostomel, and it was bombed early in the morning. Ivan and I packed very quickly, taking just the necessities [like] documents and food from the fridge, and then we drove to Mom's. I have long since divorced my husband so I have the sole responsibility for the kid, house, and the car. And of course, Mom is also my responsibility, because my brother is far away in Odesa.
It's a 10 minute drive from my apartment in Hostomel to the dacha. Driving by the gas station I saw a very long car line, but they couldn't pump up gas because the pumps weren't working due to the power lines being damaged by explosions at the airport. Yet people were waiting, hoping everything would start working again. I decided against waiting even though I had almost zero gas left, but enough to make it to the dacha. I stopped at a store to get some groceries, because Mom does not have a habit of stocking food for a long time buying instead a little bit at a time so she could always have fresh food. But the store wasn't accepting bank cards, as it couldn't connect to the bank, and I had very little cash. So, the picture was not looking up great, as with a half empty gas tank we couldn't get far, and had very little food.
Mom already knew everything as she had got a call from my brother in Odesa and I warned her that I was on my way to her. Around 6:30 AM we were already at the dacha. Our first feelings were anxiety, confusion, and hope that it all would be over soon. Neighbors started arriving from Kyiv at their dachas with kids to wait it out away from the city, but we all made a mistake and ended up trapped. The dacha community turned out to be the war zone on the way to Kyiv.
Already at 11:30 AM a fleet of helicopters flew low over our houses heading toward Vyshhorod and Kyiv, around 30 of them, maybe more. At first we thought those were Ukrainian helicopters from the Hostomel airdrome. But they were Russian air landing helicopters flying very low over treetops and the rooftops of the houses and dropping thermal rockets. Then they returned, circled around, and went in the direction of Kyiv again. The helicopter blades caused a wind and a horrendous roar. I was standing on top of the second floor window pane thinking I was filming it with my phone, but I was so anxious I never pressed record. They were flying so low that [when] one helicopter pilot turned to look at me, our eyes met. A terrifying feeling of animal fear. At that moment shooting began, with fighter jets flying and Ukrainian air defense shooting them down. A thick black and blue smoke was coming from the direction of the airdrome. It was like a movie: impossible to believe that what was happening was real.
On the first day of war the internet was still working, as we still had power, but it was difficult to get through to anyone because the network was overwhelmed. We learned from the news on the internet that those helicopters landed airborne forces in Hostomel and bombed out the airdrome and the Vyshhorod thermal power station. We also learned that our air defense managed to strike down three helicopters, as well as other details that the mind just refused to accept. They said that to stay safe during an air strike you need to hide in a basement or a windowless room as to avoid being injured by glass shards in a blast wave. We had no basement so we made an agreement with our neighbor Olya that we would hide in her tiny basement during air strikes.
Shots and explosions did not stop all day. One time we tried sitting in the basement, but it was wet, cold and cramped, and it was not clear how long we needed to hide there, all while hungry and sleepy. We started sleeping and hiding from air strikes in our house, on the floor under the benches in the sauna which was on the first floor and had no windows. We put blankets down and slept dressed so we could get out of the house at any moment in the case of a fire or an air strike damage. We did not close the door to the street so it would not get stuck in a blast. [To say that we could] sleep would soften it. It was a state of being half-asleep, listening closely and jerking from shootings, explosions, and the roaring of the jets, and waiting for the morning to come. My son was sleeping well; he took it all like a man, comforting us and even starting a wartime diary.
February 25. We learned that all bridges over the Irpin River are blown up, so the russian forces do not enter the capital. The Irpin River separated the territory of our dachas, along with neighboring villages, Hostomel, Bucha, and Irpin from Kyiv. Now we were occupied and fully cut off from Kyiv, hearing explosions and shots all around. It was too late to flee anywhere.
The power was cut off meaning there was no water (the pump station wasn't working). Some people had electric stoves and heating, and no fire ovens. There was no internet, and my cell phone was losing charge. By that time mobile service was also almost dead as the network towers were damaged. The dacha community residents started to organize and help each other, cooking food together and keeping warm by fireplaces of those who had them. We found old wells and manual pump water wells. The water was of poor quality, yellow with lots of metal compounds, so we let it sit [so the contaminants settle down at the bottom] and then drank it. In the meantime, the fighting was getting very close to us. Our community was caught in a crossfire between [russians striking] in the direction of Kyiv and the Ukrainian military equipment returning fire from across the river. There was close quarters combat happening with automated rifles and machine guns. Everything around us was rattling and swishing from the bullets, and the earth was shaking from explosions. There was military fighting equipment stationed around our dachas, in forests, groves, and woodlands. Rockets were flying over our heads and we could only pray that the return strike would be precise and the weapons hit not us but the enemy.
February 26. In the morning, when things quieted down a little after the night battle, I went outside to get water, and saw how not far from my house there was an undetonated cruise missile stuck in the ground. Miraculously, it missed the neighbor's car which was full to the brim with gasoline and propane. That's when I realized that we were being guarded by angels and we absolutely must survive.
On the same day neighbors broke into the local dacha grocery "Teremok" and we all lined up for goods, for free, of course. As we were standing in line, helicopters began flying over our heads, something was exploding, the sounds of it making us duck, and push against a fence. But still, desperately we stood waiting for our turn. It was clear already that this [the war] was going to take a long time, and it was necessary to stock up on food. The fighting would stop just for a bit, an hour or two, and then different weapons would resume shooting with a renewed force.
So it went like this day after day, and all of them blurred into one. We learned the sounds of different weapons and how to tell whether a battle was taking place far or very close, and where the shells were exploding. Where the missiles were flying from and to, and where they were dropping. We knew the sounds of automated rifles, mortars, and "Grads," and the whistle of rockets flying over houses. This knowledge helped us survive. We knew when to duck, when to fall on the ground and crawl to the shelter, when to hide in the house and pray, and when it was okay to take a breath of fresh air to the sounds of a distant battle. We figured out how to survive under those conditions, because we still needed to cook food, get water, talk to neighbors and learn the news about what was damaged and whether everyone was alive. At night we could see houses on fire, and of course no one was hosing them down. A terrible feeling of helplessness, because there could be people in there. We became very close friends with our neighbors at that time. We had formed a small group of "battle friends," becoming like family to each other, getting together by the fireplace, drinking coffee, joking, and supporting each other's morale. We charged our phones in cars with engines running to listen to the news, but only for a little bit, once a day, to save gas. Mom even fried some blini/pancakes for the Maslennitsia [Butter Week]: we opened a jar of jam and found a bottle of nalivka [fruit liqueur] somewhere in grandma's basement pantry. We kept our spirits high in any way possible. All that time soldiers and military equipment did not breach deep into our dachas; mostly it was the outer areas that suffered the most with people there not leaving basements for days. But about a week later rashist troops entered our dacha community with a heavy military equipment. They started breaking into houses, taking doors and windows down. They broke down fences, placed tanks and anti-aircraft systems in gardens, sending strikes in the direction of Kyiv or Vyshhorod and changing the positions of battle equipment, moving them to other places. We became a human shield. Solders broke into our house too; the door wasn't locked so they didn't take it down. We hid in the sauna on the floor under the bench, tucking in our feet so they couldn't see us. But they searched every room, opening all closets and throwing things around. It's unclear what they were looking for, perhaps not us, but we didn't feel like finding out. It was very scary. Since that day soldiers became constant visitors to our streets and it became dangerous to leave one's house. We spent most of the time on the floor in the shelter. Every day military equipment vehicles drove into our dacha streets and lanes, engaging in combat from there. After a battle, soldiers dragged their injured down our streets, smearing blood on the asphalt. Sometimes they carried out corpses on a huge military truck, but the brave neighbor men sometimes went into the field after a battle and said that everything [there] was covered in corpses. During rare breaks in fighting we talked to neighbors and learned that soon there would be a "green corridor" for evacuation from Hostomel. But you needed to get to Hostomel first. No evacuation was even planned from our place. One needed to get to the gathering spot in Hostomel on their own, which was seven kilometers across an entirely occupied territory with a possibility of a crossfire at any moment during the trip. March 9. They announced evacuation from Hostomel, Bucha, and Irpin in the news. We learned that from neighbors who got a call from someone who got through to them and told them. There would be caravans of buses, medics, and volunteers, under the protection of military police. But fighting never stopped in our area, and we hardly believed in the truthfulness of that information. On that day there was a particularly loud battle happening, and we were hiding in our sauna shelter, as usual. I knew by the sounds of it that a missile flew in somewhere very close to us and apparently hit someone's house. When missile strikes quieted down for a bit, I came out to see what happened and whether anyone died. I saw that a house was in ruins. Other neighbors came over, among them Andrei, a battle friend from my group. And then I heard a piercing whistle of a rocket very very close by. "Get down!" shouted Andrei, pushing and pressing me against the ground by the concrete fence and covering me with his own body. The rocket hit the house next to where we were, behind this concrete fence. Shards of glass started flying, as well as pieces of windows, rocks, metal, and a utility poll fell over. We were buried under some trash. The concrete fence protected us from injuries and maybe even from death. We ran, and then there was a whistle again, and [Andrei] shouted "Get down!" again and covered me with his own body again. And again everything was flying to pieces in different directions like in a slow motion frame in a movie. Three or four rockets flew in like that, I lost count, as all I was doing was ducking and running, ducking and running. We ran up to our house together, and the missile strike stopped. I saw that that house was intact, and Mom and my son Vanya were alive but frightened. That air strike became the tipping point for me. I decided that if I don't attempt to evacuate now, then I could die under our own house ruins in the next air strike. Quickly we threw the most basic necessities and the cat in the carrier into our car. The men from our battle friends group poured gas into the tank from plastic bottles, and we left our dachas. I didn't have the time to pack my clothes in a rush and forgot to get changed, so I left dressed in two warm pajamas, old dacha running shoes and a jacket which had been my clothes for the past two weeks day and night. Mom and Vanya didn't get changed either. The most important thing was to take our documents. I was behind the wheel; [with me] in the care were Mom, my son Ivan, neighbor Olya, my battle friend Ksyusha, her dog George and my cat Grunya. Three other of our battle friends Andrei, Sasha and Pasha saw us to the exit from the dacha community and stayed behind as according to the news only women, children and men over 60 could be evacuated. So we entered the highway. From this moment began the scariest and most dangerous hours of our life. It's hard to describe - my heart is racing from the memories. We left the dachas alone, as no one else dared to leave, although we had an agreement with our neighbors that we would go in one large caravan as it would be safer that way. We attached to the hood of the car a piece of white bed sheet with a sign "CHILDREN" written with a felt pen. In our hands we held white flags waving them from car windows: we had made them before leaving with a stapler, some sticks and a piece of bed sheet.
I was driving very slowly, with flashers turned on. My heart was jumping out of my chest, and we all started whispering prayers. The highway was covered in pieces of missiles and unknown metal garbage looking likes pieces of some equipment. We were also frightened because we knew that there had been people who had already tried to leave and their cars were shot at. Some managed to survive and they crawled back, wounded. Others never came back. In about one kilometer we saw armed soldiers. I slowed down and raised my hand from the opened window. The soldier waved at me with his automatic rifle, motioning to come closer. I drove up and with my hands up came out of the car. I was told to lower my hands, open the trunk, show everyone's IDs and surrender our phones. I was already aware of the instances when soldiers encountered locals at our dachas, they took their phones, checked photos, videos, read messages and then crashed the phones with the butts of their riffles so the locals would not pass on the information of their positions and not send photo and video of their equipment to the Ukrainian army. I hid my phone under the seat in advance and handed them my son's old phone as if it were mine. They took our phones and no one tried to resist that: we handed the phones quietly, because those were armed people before us. We continued on. There were still six kilometers of a very scary road ahead to the evacuation place. I was going very slowly and carefully watched the road as to not blow the tire on shards. There were civilian cars sitting on the sides of the road: burned down, shot and crushed by the tanks. I was afraid to turn my head and look at them, because there were corpses in some. There was also a lot of burned down and destroyed military equipment on the highway. We passed several more block posts with armed soldiers, and every time, heart stopping, I came out of the car with my hands in the air telling them that I was headed to the Hostomel evacuation and that there were only women and children in the car. They let us through, and we continued on.
When we reached the stated evacuation area, we saw a massive column of cars. Just like us, all those people arrived from nearby villages and Hostomel in the hopes of rescue. Many walked with their children, carrying their belongings in their hands; one elderly paralyzed woman was being carried in a garden wheel barrel. A chilling sight, like from a World War II movie. The column wasn't moving, and there were more and more cars. No one had a clue of what was going on. Then people started passing on information one to another like in a chain, that evacuation was cancelled, because rashists blew up a road crossing full of cars ahead. Then military helicopters started flying right over our heads. Fire, explosions, people scattering, cars turning around and going back. The crossing from which we came from was hit with a missile, and there was a traffic jam. There was no way back for us. Most houses on that street were already either destroyed or burned down. I started running down the street looking for an intact house, and then some people started waving at me from behind a fence, and shouting "Come here! Quick!" They opened up the gates and I quickly drove into their yard, on the way accidentally driving over a high curb and ripping the bumper off. It didn't matter anymore, as we were relatively safe. Those people's house was tiny, one-story high and [sitting] lower than the street [level] and all other houses. One couldn't even see it from the street. All large houses nearby were completely destroyed.
The house owner, Yura, his wife Zhanna and their nephew Roma gave us a warm welcome and shared their supper with us. Yura told us a blood chilling story. In the early days of March he, his friend Yuri -- (Hostomel's Mayor) and three more volunteers were driving food and meds to the people [hiding] in the basements of the Pokrovsky residential complex. They were driving down the main street when a military equipment rolled out toward them and opened fire at their humanitarian car. They turned round and tried to hide in an alleyway, but there was a tractor in their path. All of them left the car trying to escape, but the snipers from the Pokrovsky complex opened fire at them. Three were killed, including the mayor. Two men hid underneath the tractor, and over night they dug a trench to the nearest half-destroyed house with their own bare hands and a small knife Yura happened to have in his pocket. For several days they had been hiding there in the cold, without food or water, and on the third day, they put on women's clothes, some old housecoats and scarves over their heads, and, dressed like that, made it home. The occupants mined Mayor Yuri's -- body so it couldn't be taken. A priest from our St. Pokrov/Protection Church tried to negotiate with the soldiers but to no avail. We heard many more terrible stories that night, but this one was the most shocking. We stayed for the night at that family's house: eight people, three dogs and three cats. We laid down wherever there was a spot: someone slept on the little couch, and someone in a chair, or on the floor, covering themselves with throws. A terrible battle had been going on all night long. It was impossible to fall asleep as the sky was illuminated by the explosions and we could see out of the window how the houses nearby were burning. I could see the red punctuated lines of automated rifle fire. My ears were ringing from that unbearable noise. The house was shaking, glass trembling, things falling off bookshelves. We had not yet seen such a frightening battle. By the morning it all quieted down.
March 10. At dawn, I went outside. The sun was rising through the clouds of smoke. It was - 11 degrees [Celsius]. Over the horizon, a tire plant was burning out, smelling like char and burnt rubber. Almost no intact houses were left around. I think angels were guarding us so our house stayed untouched.
We boiled some water over a fire pit, cooked breakfast and began listening to the news about that happened and whether there would be evacuation today. They said on the news that today there would be yet another attempt to evacuate people. We got in the car and drove down the street to the evacuation gathering spot. The house owners stayed saying they would wait for an official confirmation of the beginning of evacuation.
Cars had already been gathering on the street. Some people had to spend the night in their cars with engines running so they would not freeze to death. It is difficult to imagine the horror they survived that night. I could tell from their faces that they were confused, scared, with horror and panic in their eyes. Some women were in hysterics, and children were crying. In the fifteen days of the war I did not cry or panic even once, because panicking in this situation would only make it worse, and I needed to survive and save my family. I must note that both Mom and son took everything that was happening bravely. And even our entire team, my neighbor Olya and battle friend Ksysha also showed calmness and clarity of mind. And we also had a corgi dog and a Siamese cat in our team. They showed unbelievable patience and self-control, understanding that we would rescue them. Neither of the animals panicked and both stayed quiet and calm.
Morning in Hostomel: a half-destroyed street, cars, frightened people. Everyone's waiting for something, and no one knows anything, just hoping for a miracle. Someone said you had to leave your car and walk across the blown up bridge: there would be evacuation buses waiting at the other side. But such an option would not work for me. Then I saw two cars drive in the opposite direction. Judging by the men's faces they knew where they were going. I waved at them so they stop. One driver said he knew a route bypassing the damaged part of the road, so I joined them as a third car. So we formed a caravan of five cars, the brave ones, and we drove down Hostomel's main street.
What we saw is impossible to describe in words: it was like a horror movie about the Apocalypse. There was not a single intact building in our way: burned down stores, blown windows and doors, destroyed military equipment, tanks, broken into parts, lots of shot up and burned down civilian cars on the road, and corpses covered with blankets laying around in the ditches. We passed a destroyed glass factory and a market place. There were rashists with machine guns everywhere. Every time upon seeing them, the men from the leading car stopped and stepped out with their hands in the air, asking to let our caravan through, and we continued on under the machine gun sights. We passed the building where I used to live with my son. It did not have a single intact window, and the entire facade was covered in holes from automatic rifle gun shots and different missiles. I am afraid to think what would have happened if we had not left for the dacha on the morning of February 24.
Driving down the street was tricky as there was not a single part of the road without pieces of something on it. The risk to blow a tire was big.
Then all of a sudden, tanks start rolling out from around the corner, speeding. The two front cars managed to pass that area, but I didn't, and the tanks were turning right into us, not even going to slow down. I quickly turned off the road, miraculously avoiding driving over sharp rubble, and the tanks rushed past us. I saw tank-crushed civilian cars on the road and knew it could happen to us too, but we got lucky again, alive.
Thus continued our journey through Hostomel, Bucha, and Vorzel, and everywhere we saw that terrible picture: ruins, corpses, a baby stroller in a ditch, shot up cars, blown up tanks, and armed russian soldiers. I saw it all with my side vision as I kept my eyes on the road, grabbing the steering wheel tight and thinking only about not blowing a tire on a shard, and having enough gas, and avoiding landmines. Somewhere past Vorzel we saw in the distance a large caravan of cars headed toward Kyiv. They were just like us, brave and desperate people evacuating on their own as they never received help. Cars were trickling down from all directions into one large caravan. Our leading car parked off the road and we all parked behind. I stepped out of the car and ran to hug stranger men who took the responsibility to bravely take us out of that hell. We were all hugging and smiling and almost crying. We did it, we made it! Throughout all that journey, upon seeing soldiers at blockposts, these courageous men walked out of their cars with their hands in the air and asked to let us through. I don't know what kind of magic words they used, but we were let through everywhere, even though we did not follow an official "green corridor" and chose a different way, rather than waiting for one united caravan.
Unfortunately, not everyone was as lucky. Later on I learned that during those evacuation days on March 10-12 a great many cars with women and children had been shot at and blown up.
Our journey did not end there, as there was still one last russian block post ahead. The caravan was going very slowly, as if deliberately so we could get a good look at all that horror and ruins these "liberators" leave behind. It was a terrible sight.
A block post, and yet another ID and trunk check. After that, we drove through villages and saw less and less of damaged houses. Finally we saw our Ukrainian zhovto-blakytni [yellow and blue] flags! I felt like crying with joy. We made it to Kyiv!
Normally, during the times of peace, a drive to Kyiv across the bridge over the Irpin River was no more than thirty minutes, but we made a detour and it took us four hours. My neighbor Olya was picked up by her husband at the Ring Road, my battle friend Ksyusha was picked up by her mom, and we went to a hotel where soldiers were stationed. My friend gave us shelter there. For the first time in two weeks, we had a hot shower, power, and the internet. My phone started picking up texts that had accumulated during the time spent under occupation. We had a very delicious meal at the soldiers' canteen and for the first time slept in beds. Also for the first time, we heard an air siren, as there was no such thing at the dacha. We were not used to sleeping anymore and the air sirens didn't let us sleep tight. Only Ivan - the good boy - slept well.
March 11. We had breakfast and were back on the road again. Now our task was not to survive but to persevere. It was a long and exhausting 16-hour drive from Kyiv to L'viv. The next day, we spent four hours in line at the Hungarian border, then went to Budapest, and then to Germany via Austria, Munich, and finally, Stuttgart where my oldest son Vlad had been already waiting. We did not feel like stopping anywhere to admire beautiful countries and cities. I wanted to get to where we could be welcome as fast as possible. I wanted to stop holding my breath and let out everything we had been through over that time and to start smiling again.
We arrived in Stuttgart with passports, a laptop, and the cat and were wearing the clothes we had on when we ran out of the house on March 9. I didn't have the time to pack anything.
But I brought with me the most precious thing, my family. Glory to Ukraine!!!
PS. By the way, the guys, our battle friends from the dacha, also made it out alive: they left the next day after us and now are actively involved in making sure that peace comes to our land as soon as possible.
PS-2. This is the photo in Stuttgart near the house we live in.
PS-3. According to official sources, Yuri -- died on March 7, but according to Yura's story, who on that tragic day was with him, it happened much earlier. Because after the three persons were shot, Yura and another man hid for three days in a destroyed house and only after that they could make it home. I spoke to him on March 9. I guess [Yuri's --] death was dated the day he was found.
So I will remove that date from my story."
Yelena, Hostomel
April 4, 2022
__

Ukrainian translation:

“Доброго вечора! Ми з України!
Нарешті я готова розповісти, що з нами сталося, як ми прожили в окупації 15 днів біля Гостомеля і як врятувалися. Ми вижили в цьому пеклі, і тепер, коли 2 квітня звільнили Гостомель, Ірпінь і Бучу, я знайшла в собі сили про це розповісти.
Навряд чи я зможу словами передати пережите, але я постараюся, адже мені треба зробити це, насамперед, для себе, не можу більше носити все в собі. Співчуття й жаль мені не потрібні, у мене не найстрашніша історія, просто хочу, щоб ця історія залишилася тут для загального прочитання, і щоб я ніколи не забула і не пробачила! Нехай Facebook мені щороку нагадує про це. Так, страшних фото не буде, їх і без мене вже вистачає.
24 лютого о 5:25 несподіваний дзвінок з Одеси від мого рідного брата Андрія: "Війна почалася! Міста бомблять! Збирайся швидше і виїжджай до мами на дачу, подалі від міста. В Одесу не їдь, тут теж бомбардують!"
Ми із сином Іваном жили в Гостомелі, а за 7 км від нашої квартири - дача "Озера 15", де жила моя мама. У Гостомелі - військовий аеродром імені Антонова, його бомбардували рано-вранці. Ми з Іваном дуже швидко зібрали найнеобхідніше – документи, продукти з холодильника – і поїхали до мами на машині. Я давно розлучена з чоловіком, тому вся відповідальність за дитину, дім, машину - на мені. І звичайно, мама - теж моя турбота, бо брат далеко в Одесі. Від моєї квартири у Гостомелі до дачі - 10 хвилин їзди. Проїжджаючи повз автозаправку, побачила дуже велику чергу автомобілів, але машини не заправляли, не працювали насоси, оскільки електромережа була пошкоджена вибухами на аеродромі, але люди чекали і сподівалися, що все запрацює.
Я не стала чекати, хоча бензин майже на нулі, але до дачі вистачить. Заїхала в магазин, по продукти, адже мама не має звички запасатися їжею надовго, купує завжди небагато, щоби все було свіже. Але в магазині не приймали банківські картки, не було зв'язку з банком, а готівки я мала зовсім мало. І так, картина складалася не найкраща, бензобак напівпорожній, далеко не поїдемо, продуктів дуже мало. Мама вже все знала, їй дзвонив мій брат із Одеси, і я її попередила, що вже їду до неї. Приблизно о 6:30 ми вже були на дачі.
Перші відчуття тривоги, розгубленості й надії, що все скоро закінчиться. Стали приїжджати на дачі сусіди з дітьми з Києва, щоби пересидіти подалі від міста, але ми всі помилилися й потрапили в пастку. Дачне селище стало зоною бойових дій на підступах до Києва. Вже об 11:30 над нашими будинками полетіла ескадрилья гелікоптерів у бік Вишгорода й Києва, їх було близько 30-ти, а може, й більше. Ми спершу подумали, що це українські гелікоптери знялися з аеродрому в Гостомелі. Але це були російські десантні гелікоптери, вони летіли дуже низько над дахами будинків і верхівками дерев, і розкидали теплові ракети. Потім повернулися, зробили коло - і знову у бік Києва. Від лопатей вертольотів здійнявся вітер, жахливий рев.
Я стояла на підвіконні на другому поверсі й думала, що знімаю відео на телефон, але від хвилювання так і не натиснула на запуск відео. Вони летіли так низько, що з одного гелікоптера пілот обернувся на мене, і ми зустрілися поглядом. Моторошне почуття тваринного жаху. Цієї миті розпочалася стрілянина, полетіли винищувачі, їх збивали українські ППО. З боку аеродрому валив густий чорно-синій дим. Це було як у кіно, неможливо було повірити в реальність того, що відбувається.
У перший день війни ще працював інтернет, була електрика, але додзвонитися будь-кому було складно, мережа була перевантажена. З новин в інтернеті ми дізналися, що ці гелікоптери висадили десант у Гостомелі, розбомбили аеродром та теплоелектростанцію у Вишгороді. Що 3 вертольоти вдалося збити нашим ППО та ще різні подробиці, які не вкладалися в голові. Повідомили, що для безпеки під час обстрілу треба ховатися в підвалі або в приміщенні без вікон, щоб вибиті вибуховою хвилею шибки не поранили. У нас не було підвалу, тому ми домовилися із сусідкою Олею, що при обстрілах ховатимемося в неї у маленькому підвалі. Стрілянина й вибухи тривали весь день.
Одного разу спробували сидіти в підвалі, але було сиро, холодно й тісно, скільки ховатися - незрозуміло, а хочеться їсти і спати. Ми стали ховатися від обстрілу і спати в нашому будинку, у сауні на підлозі під лавками, це перший поверх, і там не було вікон. Постелили на підлогу ковдри і спали в одязі, щоб будь-якої миті можна було вибігти з будинку під час пожежі або руйнування від снаряда. Зовнішні двері не зачиняли, щоб їх не заклинило під час вибуху. Спати - це м'яко сказано. Це стан напівдрімоти з прислуховуванням і здриганням від стрілянини, вибухів, ревіння винищувачів і очікування, коли настане ранок. Син спав добре, він мужньо все сприйняв, нас заспокоював і навіть почав писати щоденник військових подій. 25 лютого. Ми дізналися, що всі мости через річку Ірпінь висаджені в повітря, щоб російські війська не зайшли до столиці. Територію наших дач, сусідні села, Гостомель, Бучу та Ірпінь від Києва відокремлювала річка Ірпінь. Тепер ми в були окупації й повністю відрізані Києва, навколо лунали вибухи, стрілянина, тікати вже було пізно та й нікуди. Відключили електрику, а це означає, що немає води (не працює насосна станція), у деяких електроплити, електричне опалення і немає печей. Немає інтернету, телефон розряджається. На той час мобільний зв'язок теж майже не працював, було пошкоджено вежі стільникового зв'язку. Мешканці дачного селища стали об'єднуватися й допомагати одне одному, готували разом їжу й грілися біля камінів у тих, у кого вони були. Знайшли старі колодязі та свердловини з ручними насосами. Вода була поганої якості, жовта, багато домішок заліза, відстоювали й пили.
Тим часом бої були геть поряд із нами. Перестрілка йшла через нас у бік Києва, а з іншого берега - удари української бойової техніки у відповідь. Тривали ближні бої з автоматів і кулеметів. Усе довкруги гуркотіло і свистіло від куль, земля здригалася від вибухів. Навколо наших дач, у лісопосадках, гаях, у лісочках стояла військова бойова техніка. Ракети летіли в нас над головами, і ми молилися, аби удар у відповідь був точним і снаряди прилетіли не в нас, а у ворога. 26 лютого. Вранці, коли ненадовго все затихло після нічного бою, я вийшла на вулицю по воду й побачила недалеко від мого будинку, що із землі стирчить крилата ракета, яка не розірвалася. Вона дивом не зачепила сусідську машину, яка була під зав'язку заправлена бензином і газом. Тоді я зрозуміла, що нас охороняють ангели і ми обов'язково повинні вижити.
Того ж дня сусіди відчинили місцеву дачну крамничку «Теремок», і всі вишикувалися в чергу по продукти, звичайно, безкоштовно. Поки стояли в черзі, над головою почали летіти гелікоптери, щось вибухало, гуркотіло, від цих звуків ми присідали, притискалися до паркану, але все одно відчайдушно стояли й чекали на свою чергу. Адже вже було зрозуміло, це надовго і запастися їжею треба. Бої припинялися зовсім на трохи, на годину чи дві, і з новою силою починали стріляти з різних видів зброї. Так тривало день у день, і всі дні злилися в один. Ми вивчили звуки різної зброї й навчилися орієнтуватися, далеко чи зовсім близько точиться бій і де вибухають снаряди. Звідки й куди летять ракети та де падають. Знали, як звучать автомати, міномети, гради, як свистять ракети, що пролітають над будинками. Ці знання нам допомагали виживати. Знали, коли треба присісти, коли впасти на землю і повзти в укриття, коли ховатися в будинку і молитися, а коли можна і подихати свіжим повітрям під звуки бою, що йде на віддалі. Пристосувалися в цьому виживати, адже треба було готувати їжу, ходити по воду, спілкуватися із сусідами та дізнаватися про новини, що зруйновано, і чи всі живі.
Уночі ми бачили, як горять будинки, і їх, звичайно, ніхто не гасив. Жахливе почуття безпорадності, адже там могли бути люди. Ми із сусідами дуже потоваришували за цей час. У нас організувалася невелика компанія "бойові друзі", і ми стали один одному як рідні, збиралися разом біля каміна, пили каву, жартували, підтримували один одному моральний дух. У машині з увімкненим двигуном заряджали телефони і слухали новини, але не довго й лише раз на день, берегли бензин. Мама на Масляну навіть млинців насмажила, відкрили баночку варення і звідкілясь узялася наливка з бабусиного льоху. Піднімали собі настрій як могли. Увесь цей час солдати і військова техніка не заходили вглиб наших дач, переважно найбільше страждали околиці, люди там не виходили з підвалів по кілька днів. Але приблизно через тиждень на територію нашого дачного селища увійшли війська рашистів із важкою військовою технікою. Почали вламуватись у будинки, вибивати двері, вікна. Ламали паркани, ставили танки та ракетно-зенітні установки на садових ділянках, робили постріли у бік Києва чи Вишгорода та змінювали позиції бойових машин, перевозячи їх на інше місце. Ми стали живим щитом. До нашого будинку теж увірвалися солдати, двері були не зачинені, тому їх не вибивали. Ми сховалися в сауні на підлозі під лавкою, підібгавши ноги під себе, і нас не побачили, але по всіх кімнатах щось шукали, відчиняли всі шафи, розкидаючи речі. Не зрозуміло, що шукали, можливо, не нас, але знати не хотілося. Було дуже страшно.
Із цього дня солдати стали постійними гостями на наших вулицях, і з хат стало небезпечно виходити. Більшість часу ми проводили на підлозі в укритті. Щодня військова техніка заїжджала на вулиці та провулки наших дач, і звідси велися бої. Після бою солдати тягли вулицями своїх поранених, розмазуючи кров асфальтом. Трупи іноді вивозили на величезній військовій вантажівці, але сусідські сміливі чоловіки після бою іноді виходили в поле й казали, що трупами устелено все навколо. У поодиноких перервах між боями спілкувалися із сусідами і дізналися, що незабаром буде оголошено "зелений коридор" для евакуації з Гостомеля. Але до Гостомеля треба ще дістатися. Від нас же евакуацію навіть не планували. Доїхати до точки збору в Гостомель треба було самостійно, а це 7 км повністю окупованою територією, і перестрілка могла розпочатися будь-якої миті. 9 березня. У новинах оголосили евакуацію з Гостомеля, Бучі, Ірпеня. Про це ми довідалися від сусідів, до них хтось додзвонився й повідомив. Там мали збиратися колони автобусів, медики, волонтери, під охороною військової поліції. Але в нас бої не припинялися, і ми слабо вірили у достовірність цієї інформації.
Того дня якось особливо голосно йшов бій, і ми, як завжди, ховалися у своєму укритті, у сауні. За звуками я визначила, що ракета прилетіла десь дуже близько з нами, і схоже, що потрапила в чийсь будинок. Коли ненадовго вщухли ракетні удари, я вийшла подивитися, що сталося, і дізнатися, чи ніхто не загинув. Побачила, що від будинку залишились одні руїни. Підійшли ще сусіди і серед них Андрій, бойовий друг із моєї компанії. І раптом я почула пронизливий свист ракети дуже близько. Андрій крикнув: "Лягай!", штовхнув, притиснув до землі біля бетонного паркану і накрив собою. Ракета прилетіла до будинку поруч із нами за цим бетонним парканом. Полетіли уламки скла, шматки вікон, каміння, металу, упав стовп. Нас засипало якимось сміттям. Бетонний паркан нас захистив від поранень, а може, навіть і від смерті. Ми побігли, і знову свист, і крик: "Лягай!" І знову прикриває собою. І знову все розлітається навсібіч, як в уповільненому кадрі з фільму. Так прилетіли 3 або 4 ракети, я вже не рахувала, а тільки лягала й бігла, лягала й бігла. Добігли ми до мого будинку, і ракетні удари припинилися.
Я побачила, що будинок цілий, мама й син Ваня живі, але перелякані. Цей ракетний наліт став для мене переломним. Я вирішила, що якщо зараз не спробувати евакуюватися, то можна загинути під уламками власного будинку при наступному ракетному ударі. Швидко кинули в машину найнеобхідніше і кішку в переносці. Чоловіки з нашої команди бойових друзів залили в бак бензин із пластикових пляшок, і ми виїхали з дач. У поспіху не встигла зібрати свої речі й забула переодягнутися, тому виїхала в двох теплих піжамах, у старих дачних кросівках і в куртці, це був мій одяг останні 2 тижні і вдень, і вночі. Мама з Ванею теж не перевдягалися. Головне було взяти документи. Я за кермом, у машині мама, син Іван, сусідка Оля, моя бойова подруга Ксюша, її собака Джордж і моя кішка Груня. Ще троє наших бойових друзів, Андрій, Саша й Паша, провели нас до виїзду з дач і залишилися, бо в новинах сказали, що евакуюватимуть лише жінок, дітей та чоловіків віком від 60 років. І ось ми виїхали на трасу. Із цього моменту почалися найстрашніші й найнебезпечніші години нашого життя. Описувати важко, серце калатає від спогадів. Ми виїхали з наших дач одні, більше ніхто не наважився виїжджати, хоча ми домовлялися із сусідами, що поїдемо великою колоною, то буде безпечніше. На капоті нашої машини був приклеєний скотчем шматок білого простирадла, а на ньому фломастером написано "ДЕТИ". У руках тримали, висунувши з вікна, білі прапори, які змайстрували перед виїздом за допомогою степлера, палиць і шматка простирадла. Я їхала дуже повільно, із увімкненими аварійками. Серце вискакувало з грудей, і ми всі пошепки молилися. Трасу було засипано уламками снарядів і незрозумілого залізного сміття, схожого на деталі від якоїсь техніки. Страшно було й тому, що ми знали: були ті, хто раніше вже робив спроби виїхати, але їхні машини обстріляли. Декому вдавалося врятуватися, і вони поранені приповзли назад, а дехто так і не повернувся.
Приблизно за кілометр ми побачили солдатів зі зброєю. Я пригальмувала і підняла руку з відчиненого вікна. Автоматом мені солдат подав знак під'їжджати ближче. Я під'їхала і з піднятими руками вийшла з машини. Мені сказали опустити руки, відкрити багажник, усім показати документи та віддати свої телефони. Я вже знала випадки, що коли солдати зустрічали місцевих на наших дачах, то забирали телефони, перевіряли фотографії, відео, читали листування, а потім розбивали телефони прикладом автомата, щоб місцеві не здавали їхні позиції й не відправляли відео та фото їхньої техніки українській армії. Я попередньо сховала свій телефон під сидіння, а віддала їм старий телефон свого сина як свій. У нас відібрали телефони, і ніхто з нас не намагався чинити опір цьому, мовчки віддали, адже перед нами озброєні люди. Ми поїхали далі. Попереду ще 6 кілометрів дуже страшної дороги до місця евакуації. Я їхала дуже повільно і пильно дивилася на дорогу, щоб не пробити колесо уламками. На узбіччях стояли згорілі, розстріляні й розчавлені танками цивільні машини. Я боялося повернути голову і подивитися туди, адже в деяких були трупи. Багато і військової згорілої та розбитої техніки теж було на трасі.
Ми проїхали ще кілька таких постів із озброєними солдатами, і щоразу із завмиранням серця я виходила з машини з піднятим руками й говорила, що їду на евакуацію до Гостомеля, що в машині тільки жінки й діти. Нас пропускали, і ми проїжджали далі. Коли ми під'їхали до призначеного місця евакуації, побачили величезну колону з легкових машин. Усі ці люди так само, як ми, приїхали із найближчих сіл та Гостомеля, сподіваючись врятуватися. Багато людей йшли пішки з дітьми, тягли в руках свої речі, якусь стареньку паралізовану жінку везли у садовій тачці. Жахлива картина, як із фільму про Другу світову війну. Колона не рухалася, а машин ставало дедалі більше. Ніхто не розумів, що відбувається. Потім люди стали ланцюжком передавати одне одному інформацію, що евакуацію скасували, попереду рашисти підірвали дорожній переїзд з машинами. І тут раптом полетіли військові гелікоптери прямо над нами. Почалася стрілянина, вибухи, люди врозтіч, машини почали розвертатися і їхати назад. На перехрестя, звідки ми приїхали, потрапив снаряд і там утворилося стовпотворіння машин. Назад шляху для нас уже не було. Більшість будинків на цій вулиці вже були зруйновані або згорілі. Я стала бігти вулицею в пошуках вцілілого будинку, і тут мені люди через паркан махають руками і кричать: "Сюди! Швидше до нас!" Вони відчинили ворота, і я швидко заїхала до них у двір, дорогою випадково відірвала бампер машини, наїхавши на високий бордюр. Але це було вже не важливо, ми були у відносній безпеці.
Будинок цих людей був маленький, одноповерховий і в низинці щодо вулиці та решти будинків. Його з вулиці навіть не було видно. Усі сусідні великі будинки були повністю розбиті. Господар будинку Юра, його дружина Жанна та їхній племінник Рома нас тепло прийняли та розділили з нами свою вечерю. Юра нам розповів історію, що холодить кров. На початку березня він зі своїм другом Юрієм -- та ще з трьома волонтерами розвозили їжу та ліки людям у підвалах у ЖК Покровський. Вони їхали центральною вулицею, їм назустріч виїхала військова техніка й почала обстрілювати їхню гуманітарну машину. Вони розвернулися і спробували сховатися у провулку, але шлях був перекритий трактором. Усі люди вибігли з машини у спробі врятуватися, а в них почали стріляти снайпери із ЖК Покровський. Троє загинуло, зокрема й мер. Двоє людей сховалися під трактором, а за ніч вони руками та складаним ножиком, який виявився в кишені у Юри, прокопали собі окоп до найближчого напівзруйнованого будинку. Декілька днів вони там ховалися в холоді, без їжі та води, а на третій день переодяглися в жіночий одяг, старий халат, пов'язали хустки на голову і в такому вигляді дісталися додому. Тіло мера Юрія -- окупанти замінували, і його не могли забрати. Панотець із нашої Свято-Покровської церкви намагався домовитися із солдатами, але безуспішно. Ще багато жахливих історій ми почули того вечора, але ця мене шокувала найбільше.
Ми залишилися ночувати у цієї родини в будинку, 8 осіб, 3 собаки та 3 коти. Лягли хто де знайшов собі місце: на дивані, на кріслі, на підлозі, вкрилися пледами. Усю ніч тривав жахливий бій. Заснути було неможливо, небо сяяло від вибухів, з вікна було видно, як горять сусідні будинки. Було видно червоні пунктирні постріли автоматної черги. У вухах все дзвеніло від цих нестерпних звуків. Будинок трясся, шибки тремтіли, із книжкових полиць щось падало. Такого страшного бою ми ще не бачили. На ранок все затихло. 10 березня. Я вийшла з дому на світанку. Вставало сонце крізь клуби диму. Було мінус 11 градусів. На горизонті догорав завод із виробництва шин, пахло гаром та паленою гумою. Навколо майже не було вцілілих будинків. Я думаю, що нас оберігали ангели, наш будинок не постраждав.
Ми на багатті закип'ятили воду, приготували сніданок і почали слухати новини, що сталося, і чи буде евакуація сьогодні. У новинах сказали, що сьогодні буде ще одна спроба евакуювати людей. Ми сіли в машину й виїхали надвір на місце евакуації. Господарі залишилися і сказали, що чекатимуть на офіційне підтвердження, що евакуація почалася. Надворі вже почали збиратися машини. Деяким людям довелося ночувати у своїх машинах із увімкненим двигуном, щоб не замерзнути. Складно уявити, який жах вони пережили цієї ночі. По обличчях людей було видно, що вони розгублені, налякані, жах і паніка в очах. Деякі жінки мали істерику, плакали діти. За 15 днів війни я жодного разу не заплакала й не панікувала, адже паніка в цій ситуації тільки б нашкодила, а мені треба було вижити і врятувати свою родину. Мама і син мужньо переживали все, що відбувалося. Та й уся наша команда, сусідка Оля та бойова подруга Ксюша теж продемнстрували холоднокровність і тверезий розум. Адже в нашій команді ще були собака породи коргі й сіамська кішка. Вони виявили неймовірну витримку та терпіння, розуміли, що ми їх рятуємо. Ніхто з тварин жодного разу не запанікував і сидів тихо й сумирно.
Ранок, Гостомель, напівзруйнована вулиця, машини, налякані люди. Усі чогось чекають, і ніхто нічого не знає, а лише сподіваються на диво. Хтось сказав, що треба залишати машини і йти пішки через підірваний переїзд, там з іншого боку чекатимуть автобуси евакуації. Але мене цей варіант не влаштовував. І тут я побачила, що їдуть дві машини у зворотному напрямку. По обличчях чоловіків було видно, що вони знають, куди їдуть. Я махнула їм рукою, щоби зупинилися. Один водій сказав, що знає шлях, яким можна об'їхати ушкоджену ділянку дороги, і я прилаштувалася за ними третьою машиною. Так нас організувалася колона сміливців із п'яти машин, і ми поїхали центральною вулицею Гостомеля. Те, що ми побачили, нем

Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/
Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk