File - Андрій, Бровари, 53-10-06

• English
• Ukrainian

English translation (unedited):

"My wife Arenda is a Dutch citizen, so the embassy of the Netherlands warned us a week and a half before the war that we had to leave. But we did not listen and stayed at home.

It was unbelievable that there would be a full-scale invasion, the maximum we feared was serious military action in eastern Ukraine. So, despite the warnings, we continued to develop the family business (we have a bakery, a cafe, and a center for people with disabilities, and I am also the manager of a company that produces baking mixes) and even started to build a new large warehouse.
On the first day of the war, we were shocked, we didn’t know what to do. My wife began to pack our bags. But we saw that there was a huge queue of cars on the way out of the city, as well as in Kyiv, so it was also difficult for us to dare to move. The first night we hardly slept. And on the morning of the second day, we understood that we must help people.

As Christians, we have seen that God gives us the resources we need to manage properly. We have a bakery, ingredients for baking bread, there is a cafe where we can cook and where we can invite people who need help. We didn’t just have workers — the bakers went to safer places. Then we invited volunteers through social media. Many people responded, now there are about seventy volunteers.

We started baking bread. We found large cauldrons in the warehouses, and now we cook soup there. Hundreds of people who need bread and hot food come to our cafe every day: those who could not leave – mostly older and less well-off people, some of whom eventually ran out of money, and our guests — refugees from other parts of the country. There are people to whom we deliver food straight home.

When you work and help others, it is much easier to experience the horrors of this war. We feel this way, and our volunteers confirm this belief. Most of our team are Christians, members of local churches: Baptists, Pentecostals, and Catholics, everyone working together. Our ministry is not only to distribute or deliver food, but also to comfort someone, give hope, and simply listen to people. We feel great responsibility: we have now become an example for many. So we are not talking about leaving Brovary at the moment — we cannot leave the God-given resources and people who need us.

However, we do not make any plans, we live today. A few days ago, a shell hit a warehouse near ours. So we understand: perhaps the moment will come when our ministry will end, and meanwhile we do what we can.

We have great support from friends and relatives abroad, in particular from the United States and the Netherlands — they follow our activities through social media and send money, as well as humanitarian aid, which we distribute through the church in Brovary and surrounding villages.

Our friends from abroad provided generators for several village churches. Now, these buildings can, if necessary, become a good shelter for the villagers. So we see how God leads us even in such difficult times."

Andriy, Brovary

Edited Ukrainian text:

"Моя дружина Аренда — з Голландії, тому посольство ще за півтора тижня до початку війни попередило нас, що необхідно виїжджати. Та ми не прислухались і залишилися вдома.

Не вірилося, що буде повномасштабне вторгнення. Максимум, чого боялися, — серйозних воєнних дій на сході України. Тож, незважаючи на попередження, ми продовжували розвивати сімейний бізнес (маємо пекарню, кафе і центр для людей з інвалідністю, а ще я — директор підприємства, що виробляє суміші для випічки). Навіть почали будівництво нового великого складу.

Перший день війни став шоком, ми не розуміли, що робити. Дружина почала пакувати валізи. Але ми побачили, що на виїзді з міста, а також у Києві стоїть величезна черга машин, тому наважитися рушити в дорогу нам було теж непросто. Першу ніч ми майже не спали. А на ранок другого дня прийшло розуміння: мусимо допомагати людям.

Ми, як християни, побачили: Бог дає нам ресурси, якими треба правильно розпорядитися. У нас є пекарня, сировина для виготовлення хліба, є кафе, де можна готувати й куди запрошувати людей, які потребують допомоги. Не було в нас тільки робочих рук — пекарі повиїжджали в безпечніші місця. Тоді ми через соцмережі запросили волонтерів. Відгукнулося багато людей, зараз їх є близько сімдесяти.

Ми почали випікати хліб, на складах знайшли великі котли, у яких тепер варимо суп. Щодня до нас у кафе приходять сотні людей, які потребують хліба й гарячої страви: це ті, хто не зміг виїхати: переважно старші й менш забезпечені люди, у декого з часом закінчилися гроші, а ще наші гості — біженці з інших регіонів країни. Є люди, яким ми розвозимо їжу прямо додому.

Коли працюєш, допомагаєш іншим, набагато легше переживати жах цієї війни. Ми відчули це самі, і наші волонтери це переконання підтверджують. Більшість нашої команди — християни, прихожани місцевих церков: це і баптисти, і п’ятидесятники, і католики — усі працюють разом. Наше служіння полягає не тільки в тому, щоб роздати чи розвезти їжу, а й у тому, щоб когось утішити, комусь дати надію, а когось просто вислухати.

Відчуваємо велику відповідальність: ми тепер стали прикладом для багатьох у місті. Тож про виїзд із Броварів наразі не йдеться — не можемо покинути дані Богом ресурси і людей, яким ми потрібні.

Утім, чітких планів не будуємо, живемо сьогоднішнім днем. Кілька днів тому снаряд влучив у склад неподалік від нашого. Тож ми розуміємо: можливо, настане момент, коли наше служіння припиниться. А тим часом робимо те, що можемо.

Маємо велику підтримку від друзів і родичів за кордоном, зокрема із США та Голландії — вони стежать за нашою діяльністю через соцмережі й надсилають кошти, а ще гуманітарну допомогу, яку ми роздаємо через церкву в Броварах і навколишніх селах. Наші друзі з-за кордону забезпечили генераторами кілька сільських церков. Тепер ці будівлі можуть за потреби стати гарним прихистком для селян. Тож ми бачимо, як Бог веде нас навіть у такі складні часи."

Андрій, Бровари

Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/

Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk