File - Настя, Київ, 08-26-02

• English
• Ukrainian

English translation (unedited):

"My parents lived close to the Zhytomyr highway right outside Kyiv. My brother was able to find a driver who drove them to the rail station. Several buildings were blown up in their area that day.

My parents had to wait another 8 hours before the train arrived. It was not scheduled. Mom (65) and Dad (76) waited in the cold, carrying only two backpacks. Suddenly there was an explosion. All the people on the platform swiftly descended into the underpass. Mom and Dad went down to the downstairs restrooms at the station. They were so scared. Only later did they learn that it was a fragment of a Russian missile that hit the station.

In half an hour they got out and boarded the train to Lviv. There were more than 8 people in one compartment. They stayed in Lviv for two days. Then they were helped to get to Krakow, Poland.

My dad has sciatica and sore eyes. But they rode, then walked for a long time, and stood at the border. All the Ukrainians around were polite.

When they reached Poland, they were fed delicious food. The volunteer even gave my mom some hand cream! Then another volunteer took them all the way to Krakow, although it was very far from the border.

On the third day in Krakow, my mother already got a job teaching students at one of Krakow’s architectural universities. They are both currently involved in social work and are calling for non-cooperation with Russians who support the Putin regime. I am proud of my parents. Ukraine will win!"

Nastia, Kyiv

Edited Ukrainian text:

"Мої батьки жили по Житомирській трасі за Києвом. Брат зміг знайти водія, якій довіз їх до вокзалу. Того дня в їхньому районі підірвали декілька будівель…

Батьки мали ще 8 годин до потягу. Його не було в розкладі. Мама (65 років) і тато (76 років) чекали на холоді, маючи при собі лише два рюкзачки. Як раптом — вибух. Усі люди організовано спустилися в підземний перехід. Мама і тато спустились до туалетів унизу на вокзалі. Їм було страшно. Уже потім вони дізналися, що це осколок російської ракети потрапив у стіну вокзалу.

За пів години вони вийшли й сіли в потяг до Львова. У купе було більше 8-ми людей. У Львові вони жили два дні. Потім їм допомогли дістатися до Кракова.

У мого тата радикуліт і хворі очі. Але вони їхали, потім довго йшли, стояли на кордоні. Усі українці поруч були ввічливі.
Коли вони дісталися Польші, то їх нагодували смачною їжею. Волонтерка навіть дала мамі крем для рук! Потім ще один волонтер довіз їх аж до Кракова, хоча це було дуже далеко від того кордону.

На третій день у Кракові моя мама вже влаштувалася на роботу викладати студентам одного з архітектурних вузів міста. Вони обидва ведуть зараз соціальну роботу й закликають не співпрацювати з росіянами, які підтримують режим путіна. Я пишаюся своїми батьками. Україна переможе!"

Настя, Київ

Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/

Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk