Dossier - Irina, 130-05-06

• anglais
• russe
• ukrainien

English translation (unedited):

"Volunteers have a way to get to #Mariupol safely. I know two of these routes. There are spots in the city with some network coverage. I know precisely where they are. It’s not as frightful as sitting underground under the bombs. Take the dare!
Here is the playbook.

People need water and simple food (potatoes, carrots, onions, bread, etc.) Meat is a delicacy. Packaged food is valuable too because no cooking is necessary – cereals, instant oats, even ramen, but you won’t feed toddlers with ramen. I’ve seen people who had not eaten for days.

People need toiletries, wet wipes, bathroom tissue – anything that provides some comfort without running water available. Headlights (and AA batteries for them), any kind of flashlights, or anything providing light (candles, lighters, matches, etc.)
People have no cell service, no network connection whatsoever, so no communication. They don’t know if they can evacuate. I was walking past the buildings shouting out to be heard. Around high-rise apartment buildings people cook on an open fire.
It’s 2-5 degrees C inside the apartments. Everything is wet in there.

People need thermal pads and blankets. Medication and petrol must be very well hidden when crossing the checkpoints. But I could bring food, warm clothes and water without a problem.

Although the car was nearly seized in Mangush. An arrogant, fat orc, clearly well-fed, was mocking me. He addressed me by mispronouncing my name in a derogatory way while lecturing me about how Ukraine has been nonexistent since 2014. But he gave me my papers back after I promised to leave the car with them on the way back once I take the people out of the city. So on the way back, I went through the fields to bypass that checkpoint. I saved the car, but the fields were rigged with land mines.

I had eight people in the car. For a bathroom break, I just stopped and my passengers had less than two feet to move around the car to avoid a land mine. Men peed in front of the car, women behind the back. Nobody even cared to be embarrassed.
Some areas are relatively safe; others are hotter than hell. The city looks like a post-apocalyptic video game, other than it’s real.
The best idea was to pin the addresses on the maps offline and have the names of the people I was specifically looking for along with their pictures.

I lost a piece of paper with a woman’s address that was given to me by Ihor, a volunteer from #Zaporizhzhia. The woman was hiding somewhere with very young kids. I’ve been thinking about this woman ever since (( Please, drop the pins on the map!
By the way, this is a photo of orcs’ filling station somewhere between Tokmak and Berdiansk, I believe. I managed to keep it from them by saving it to the hidden folder. Smartphones should be wiped out because the orcs go through everything, picture gallery, messengers, and texts. I know about the case in #Berdiansk when someone was shot down in front of two other families just because that person had some pictures with Z-vehicles on their phone.

The orcs also hate to see the photos of the buildings destroyed by bombs – they don’t want bad publicity.

The men who cross the block posts should strip down to their underwear, to get checked for tattoos or wounds received in action. Be aware of this. Passport addresses can also cause a problem. For instance, I was born in the western city of Ternopil. They never let this fact go unnoticed.

And yes, to drive as a part of a humanitarian convoy is worse than moving on your own! Way worse, at least for me.
And I am so hopeful that all these revelations will find their way to those who could make use of them."
🖊📸Irina

Ukrainian translation:

"У Маріуполі є безпечний спосіб, щоб добратися волонтерам. Я знаю два такі шляхи. У місті є точки зі зв’язком, і я маю їхні координати. Це не так стрьомно, як сидіти під бомбардуванням у підвалі, наважуйтесь! Я можу розказати детально, що і як зробити оптимально.

Людям необхідна вода і проста їжа (картопля, морква, цибуля, хліб тощо). М’ясо — це делікатес. Щось, що не потребує готування, — пластівці, каші швидкого приготування тощо. Хоч би мівіни, але дітям її не даси. Деякі люди, яких я бачила, не їли по кілька днів.

Засоби гігієни, серветки вологі, туалетний папір тощо — що допоможе без душу мати комфорт. Налобні ліхтарики (до них батарейки пальчикові), будь-які інші ліхтарики і засоби для освітлення (свічки, запальнички, сірники тощо).

Люди не мають ніякого зв’язку, вони не знають, що можна евакуюватися. Я ходила біля будинків і кричала, щоб мене почули. Біля багатоповерхівок люди готують на вогнищах. У квартирі 2–5 °С, усе відсиріває. Хімічні грілки / термоковдри теж знадобились би.

Ліки та бензин треба дуже ретельно ховати на блокпостах. Їжу, теплі речі та воду в мене не забрали.

А от машину орки ледь не віджали в Мангуші. Ситий, жирний орк з почуттям переваги насміхався наді мною, зневажливо називаючи “Павловной”, коли стверджував, що України немає з 2014-го… Документи мені все ж віддали, коли я поговорила з його начальником і пообіцяла залишити їм машину на зворотному шляху, коли вивезу людей. Ну і поїхала назад полями, оминаючи той пост. Авто зберегла. Поля виявились мінними.

Втім, ми всі всімох у машині не відсувались від нього далі, ніж на пів метра. Хлопці пісяють перед капотом, дівчата — за багажником. Ніхто не стидається.

Є відносно безпечні райони, є такі, в яких гарячіше за пекло. Місто схоже на комп’ютерну гру з постапокаліптичним сюжетом, яка стала реальністю.

Класною ідеєю виявилось ставити мітки адрес на офлайн-мапах, мати імена на фото людей, яких шукаєте особисто. Я загубила папірець з адресою, за якою ховається жінка з дуже маленькими дітьми, яку дав мені волонтер Ігор у Запоріжжі. І тепер я думаю про цю жінку весь час(( Ставте мітки на карту!

До речі, це фото із заправки орків десь між Токмаком і Бердянськом, здається. Мені вдалось зберегти його, заховавши у приховану папку. Телефони потрібно очистити: дивляться абсолютно всю галерею, усі месенджери тощо. Знаю про випадок, коли в Бердянську на очах двох сімей була в упор розстріляна людина за фото із Z-технікою. Також дуже прискіпуються і потім витираючи фото розбомблених будинків — їм не потрібний розголос.

Хлопці роздягають на блокпостах до трусів —
дивляться тату і сліди від поранень, майте на увазі. Придираються до прописки. Моє місто народження Тернопіль було багато разів відзначено особливим чином…

Так, в колонні їхати гірше, ніж самому! Причому набагато гірше. Принаймні мені. Ох, дуже хочеться все, що я зрозуміла, підказати в потрібні вуха…"

(переклад з російської)
🖊📸Irina

Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/

Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk