Title and statement of responsibility area
Title proper
General material designation
Parallel title
Other title information
Title statements of responsibility
Title notes
Level of description
Reference code
Edition area
Edition statement
Edition statement of responsibility
Class of material specific details area
Statement of scale (cartographic)
Statement of projection (cartographic)
Statement of coordinates (cartographic)
Statement of scale (architectural)
Issuing jurisdiction and denomination (philatelic)
Dates of creation area
Date(s)
-
2022-03-15 (Creation)
Physical description area
Physical description
- 1 textual testimony
- 1 image
Publisher's series area
Title proper of publisher's series
Parallel titles of publisher's series
Other title information of publisher's series
Statement of responsibility relating to publisher's series
Numbering within publisher's series
Note on publisher's series
Archival description area
Custodial history
Scope and content
"«Якби тяжко мені не було, але підтримую вибір свого героя!», -історія українських патріотів з Італії
Украінська сім’я уже шостий рік живе у одному із містечок Італії. Тут вони облаштували свій побут, знайшли роботу, школу та друзів.
24 лютого, коли Мар’яна сказала Максимові, що на їхній Батьківщині Росія почала повномасштабну війну, він не задумуючись відповів, що повинен бути там. Рідним пояснив - по-іншому не може, адже це його земля, дім та родичі…
« Війна закінчиться і я приїду в Україну, знайомі запитають, де ж я був, коли вони воювали?! Що ж я відповім, що переховувався у мирній Італії?!, -пояснив дружині Максим.
Мар’яна розуміла, що її благання та сльози тільки погіршать ситуацію, їй потрібно турбуватися про сина та підтримувати дух свого героя.
Того дня їм до будинку привезли меблі, розгружаючи іх, подружжя спілкувалося з сусідами, котрі не до кінця розуміли (як пізніше виявилося не вони одні) чому Максим хоче воювати. Мар’яна розповідає, були і такі, що пізно ввечері (хоча до цього тільки вітались) принесли конверт з грошима…
Добирання до України виявилося ще тим квестом, адже автобуси, які до цього регулярно курсували з містечка уже не їздили. Тому Максим разом з товаришем відправилися до польського кордону, де в чергах чоловік на власні очі побачив реалії «вимушеної втечі» наших жінок та дітей, кілометрові черги, чекання в яких супроводжувалося без води та їжі. Останні запаси продуктів чоловік віддав своїм землякам. Звідти хлопці автостопом добирались до Львова ( друг там і залишився), а Макс - поїхав далі. У військкоматі йому дали добу на збори, адже чоловік раніше служив у армії, тому був неабияк затребуваний. Пізніше Мар’яна разом із українськими родичами обмундировувала свого разом з побратимами, Зараз Макс у епіцентрі війни, на зв’язок виходить по мірі можливості. Мар’яна тим часом старається себе максимально чимось зайняти: ходить на роботу, виховує сина та активно допомагає своїм землякам. Для реалізації останнього - знайшла однодумців: через Інтернет, в церкві ( куди іі запросили розповісти історію про свого патріота) та серед друзів. Багато незнайомців зносили ліки, продукти, одяг, памперси та дитяче харчування просто жінці під двері будинку, де вона це все сортувала. Опісля українські чоловіки забирали цю гумунітарну допомогу і везли у великі міста, звідти фурами доправляли на Україну. Також Мар’яна старається допомогти біженцям, зокрема у пошуках житла. На рідній землі у іі будинку зараз живе сім’я киян.
«Я хвилююся за свого найріднішого героя, але розумію, що це його свідомий вибір, який зроблений на користь нашоі сім’ї та української держави. Ми з сином дуже сильно його любимо, молимося за нього та всіх військових і чекаємо нашої перемоги та такої теплої зустрічі… Мого патріота зустрічатимемо вдома обіймами та курочкою з духовки. Потім ми всі троє повернемося додому, щоб відбудовувати нашу країну і я обов’язково народжу Максові донечку», - ділиться Мар’яна.
Далі буде…
Р.S. Це перша мною написана історія нашої української війни і наших патріотів, котрі кожен по своєму наближає перемогу!
Слава Україні."
Ірина, Івано-Франківська область, зі слів Мар’яни й Макса
Notes area
Physical condition
Immediate source of acquisition
Arrangement
Language of material
- Ukrainian
- English
Script of material
Location of originals
Availability of other formats
English translation:
"Maryana and Max are from Ukraine, but it’s their sixth year living in Italy. When the war broke out, Max decided to go back. “The war will be over and then I’ll go back to Ukraine. My friends will ask where I was while they’ve been fighting. What am I going to tell them? That I was hiding in peaceful Italy?!” That day the couple got some furniture delivered. As they were unpacking, they chatted with the neighbors. The neighbors couldn’t fully comprehend why Max wanted to go back to fight. But later that night they brought Max some money in an envelope, although up until then the neighbors had only ever said “hello”. Now Max is in the war zone and replies every now and again. Maryana is going to work, taking care of their son, and is actively helping Ukrainians by spreading information about the war. Many people are bringing medicine, foods, clothes, diapers, and baby food right to her doorstep. The volunteers then make sure that the aid reaches Ukraine. Maryana is also helping refugees to find a place to stay. “After the war is over, we’ll go back, all three of us, to rebuild our country and Max and I will definitely have a daughter.”
Iryna, Ivano-Frankivsk region
Edited Ukrainian text:
"Мар’яна й Макс родом з України, але вже 6-й рік живуть в італійському містечку. Коли почалася війна, Макс вирішив повернутися. «Війна закінчиться, і я приїду в Україну. Знайомі запитають, де я був, коли вони воювали?! Що я відповім? Що переховувався в мирній Італії?!»
Того дня їм до будинку привезли меблі. Розвантажуючи їх, подружжя спілкувалось із сусідами. Ті не до кінця розуміли, чому Макс хоче воювати. Але пізно ввечері принесли йому конверт із грошима, хоча раніше тільки вітались.
Зараз Макс у епіцентрі війни, на зв’язок виходить коли може. Мар’яна тим часом ходить на роботу, виховує сина та активно допомагає українцям, розповідаючи в Італії про війну. Багато незнайомців зносять ліки, продукти, одяг, памперси та дитяче харчування просто їй під двері. Цю допомогу волонтери потім направляють в Україну. Також Мар’яна допомагає біженцям знайти житло.
«Потім ми всі троє повернемося додому, щоб відбудовувати нашу країну, і я обов’язково народжу Максові донечку»."
Ірина зі слів Мар’яни й Макса, Івано-Франківська область
Restrictions on access
Terms governing use, reproduction, and publication
Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/
Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk