Dossier - Алла, Київська область, 77-10-04

• ukrainien
• anglais

English translation (unedited):

"This is a post about life .....❤️❤️❤️ This elderly woman has changed our outlook on life, especially at this difficult time. We were on a trip to Chernihiv region. We stopped at her house, or rather what was left of her to give Easter treats. With trembling hands she took the Easter cake and with a smile on her face sincerely thanked us and said: "Today is Maundy Thursday, so I'm cleaning the house, because the holidays are approaching ......". We listened to her story ..... From the blow to the house she was thrown out into the yard, her handkerchief was torn, only what she wore was left from her clothes, but .... She cleans near the house, plans to build more, does not ask for money because she has a good pension, but she is very grateful for the Easter cake, because it is necessary to consecrate and see everyone in the cemetery with the consecrated cake. During our conversation, she constantly laughs, jokes and gives the impression that she does not understand why we have tears in our eyes. From such strength of spirit and steadfastness we simply caught our breath, did not even ask her name, but clarified how old she was, and this is not without jokes: "And how much will you give me?)))". It was even weirder, because for some reason it seemed to us that she was 75 years old, yet this month she turned 86 ..... Such a nation cannot be defeated. This story is for all of us to continue to live, believe, win, and remain unconquered. Each of us was "thrown out of the house" somewhere, but WE BUILD EVERYTHING !!!"

Alla, Chernihiv region

Edited Ukrainian text:

"Це пост про життя...

Ця літня жінка перевернула наше ставлення до життя, особливо в цей непростий час. Ми були з поїздкою на Чернігівщині. Зупинилися біля її хати, точніше, біля того, що від неї залишилося, щоб дати великодні гостинчики.

Тремтячими руками вона брала паску і з усмішкою на вустах щиро нам дякувала і сказала: «Сьогодні ж чистий четвер, то прибираю біля хати, бо свята йдуть...»

Ми слухали її історію... Від удару в хату її викинуло на подвір'я, хустина вся посічена, з одягу – те, в чому була вдягнута, але... Вона прибирає біля хати, планує ще будуватися, грошей не просить, бо має гарну пенсію, а от за пасочку дуже дякує, бо ж треба освятити та з освяченим провідати всіх на кладовищі.

Під час розмови вона постійно сміється, жартує і, таке враження, що не розуміє, чого в нас сльози на очах. Від такої сили духу й нескореності просто перехоплювало подих, навіть не запитали, як звати, але уточнили, скільки років, та й тут не без жартів: "А скільки ви мені дасте?)))".

Було ще більше здивування, бо чомусь здалося, років 75, але в цьому місяці для неї вже 86... Неможливо здолати такий народ.

Ця історія для того, щоб ми всі продовжували жити, вірити, перемагати та залишалися нескореними. Кожного з нас десь «викинуло з хати», але МИ ВСЕ ВІДБУДУЄМО!!!"

Алла, Чернігівська область

Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/

Із Зазначенням Авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна (CC BY-NC 4.0) https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/deed.uk